Пожовклий лист

  - Зачекай! Вислухай мене! - Просив хлопець схопивши за зап'ястя.

   - Прошу, відпусти! - Тремтячим голосом просила дівчина.

    - Ти не так все зрозуміла! Дай мені другий шанс. - Благав Саша, не відпускаючи руку Марі.

   - Я хочу відпочити після роботи, - сказала вона, опустивши голову.

     Він широкоплечий хлопець, не на багато вищий від коханої. Сашко думав, що і на цей раз вона все пробачить, але такого не очікував. Це розлютило його сильно і вирішив застосувати силу до неї.  Одягався престижно, цікавився різними стилями країн. 

     Вона звичайна студентка, яка працює у вільний час від пар. Її волосся кудряве, спадає з пліч, очі зелені, а зріст - середній. Дівчина звикла одягатися  просто, не слідкувала за модою, а подобався комфортний одяг.

     Марі була одягнена у світр і джинси, легке пальто. Наче так просто, але водночас неймовірно підкреслює її зовнішність.

     Саші подобався чорний колір, тому світр чорний, брюки  теж були чорні. І куртка, яку він не застібав. Одягався престижно, цікавився різними стилями країн. 

     Осінь видалася надто холодною, приморозки змушували людей одягатися тепліше, та псували настрій. Діти лише раділи, що скоро буде новий рік, п батьки думали про комфорт для малих непосид.

     Марі покрокувала по мостові до головної дороги, але раптом її збив з ніг якийсь незнайомець. В ту ж хвилину їй простягли руку, аби вона зуміла піднятися. Дівчина хотіла подякувати, але побачила, що це був Саша. Він стояв і дивився на неї. Потім сказав:

    - Ти не поранилася?

    Марі не знала, що відповісти, адже в ній розкривалися емоції, які вона намагалася придушити. Дівчина зуміла тільки кивнути головою і подумала :

  "Як же я хочу його обійняти, байдуже, що ми посварилися. Треба себе стримувати, але це нереально важко. Ти повинна не піддаватися цьому!"

    - Дякую, все гаразд.

    - Дозволь запросити тебе на каву? - Сказав, усміхнувшись хлопець, не спускаючи з неї очей.

    - Гаразд, ходімо. - Погодилася дівчина, ховаючи захоловші руки у кишені.

    Вони не заматили як промайнуло 2 годин прогулянки. Раптом Марі побачила, незвичайно красиво підібраний фарбами, пожовклий листок. Дівчина підняла, адже такого ще не бачила. Саша в ту ж мить запитав:

    - Який прекрасний листок, але прекрасніоої тебе не має нічого. - І поцілував її в щоку.

   Марі почервоніла і простягла листок "на пам'ять". Адже вона не знала чи побачаться вони знову. Прогулянка доходила до кінця і Саша вирішив обійняти дівчину, очікуючи зовсім іншої реакції. Яке було його здивування, коли вона взаємно обійняла його і через кілька хвилин вони йшли рідними дорогами, в різні сторони.