Розділ 19. Конотопська фурія, податковий демон та кава «з вогником»

Мар’яна щиро думала, що радикально-фіолетовий начіс Раїси Іванівни — це абсолютний пік божевілля її поточного тижня. Вона катастрофічно помилялася. Справжнє, нерозбавлене пекло (причому у найпрямішому, географічному сенсі цього слова) завітало до кав’ярні на Воскресенській рівно о 16:00. Причому завітало так, що важкі вхідні двері не просто відчинилися, а зсередини миттєво спалахнули яскраво-рудим полум’ям, перетворилися на попіл і в ту ж мікросекунду магічно відновилися назад у своїх залізних петлях.

У залу впевненою, хижою ходою зайшла жінка, від якої на всю кав'ярню повіяло диким степовим полином, прибережними жабами, болотною тлінню та неймовірно дорогим французьким парфумом бренду Chanel. На ній був розкішний червоний сарафан, густо вишитий по долу важкими чорними нитками, а на голові гордо височів такий велетенський, свіжий вінок із диких трав, що ельфійські мажори з Перехрестя, відчувши миттєву професійну конкуренцію, без зайвих слів слухняно сховалися під кутові столи.

— Алевтина Герберівна, — гучним, капризним голосом представилася прибула гостя, з розмаху поклавши на дубову стійку довгу матову мітлу з блискучим титановим наконечником. — Найближча сусідка вашої кулінарки Людочки, спадкова відьма у п’ятому коліні, дипломована спеціалістка вищої категорії з любовних приворотів та тотального псування чужого майна. Прийшла особисто подивитися, хто це тут моїми родовими пиріжками державних податківців годує без мого письмового дозволу.

Артем від одного її погляду миттєво напружився всім тілом, а його вовче чуття всередині істерично завойовувало на ультразвуку: «Тікай, дурню, біжи в дикий Степ під Охтирку і ні в якому разі не озирайся назад!». Максиміліан же, навпаки, оцінивши рівень готичного пафосу, вишукано й глибоко вклонився відьмі, ледь не зметнувши підлогу плащами.

— Мадам, Ваші неземні чари в цю хвилину повністю затьмарюють навіть холодне місячне світло над Конотопом. Я вражений.

— Ой, не патякай мені тут, блідолиций, — недбало відмахнулася рукою Алевтина Герберівна, поправляючи вінок. — Де, я вас питаю, подівся той слизький штрих у сірому піджаку Андрій Валер’янович, що тут у дворі всім велику забудову обіцяв? Я йому, до речі, вже профілактично на парадні двері офісу повісила тризуб із сушених курячих лапок на кінському волосі, хай тепер спробує бодай у туалет сходити без мого особистого відьмацького дозволу.

Але в цю саму хвилину простір посеред кав’ярні почав стрімко, небезпечно мінятися. Повітря між столиками згустилося, набуло густого, криваво-червоного відтінку і почало нестерпно, важко пахнути гарячою сіркою, палаючим смоляним вугіллям та... свіжороздрукованими квартальними фінансовими звітами. Зі спалаху первісного вогню прямо посеред залу матеріалізувався він: двометровий, широкоплечий чоловік із гострою цапиною борідкою, у бездоганному, ідеально випрасуваному чорному смокінгу та з довгим гнучким хвостом, який замість звичайної китиці мав важку сургучеву печатку з чітким відбитком: «Схвалено Пеклом. Третій сектор».

— Герасим, — густим, залізобетонним басом пробасив прибулець, суворим рухом поправляючи свою вогняну краватку, від якої в радіусі метра почали тріщати стільці. — Старший інспектор дев’ятого кола Центральної податкової адміністрації Геєни Вогняної. Наші міжсвітні датчики чітко зафіксували несанкціоноване, масове використання магічного порошку спокою на території суверенного міста Суми. Хто тут у вас Людочка? Хто підриває нашу глобальну економіку людських страждань безкоштовним пиріжковим щастям?

Алевтина Герберівна повільно, з грацією ситої змії обернулася в його бік. Її красиві очі в ту ж мить небезпечно спалахнули яскраво-зеленим відьмацьким вогнем.

— Ого... — протягнула вона, з відвертим інтересом оглядаючи його масивні чорні копита, які були начищені до такого дзеркального блиску, що в них відбивалася вся ліпнина стелі. — А ти насправді нічогенький такий чоловік, чортяка підземний. Який рельєфний прес... які солідні форми, який папір. Ти всі ці фінансові звіти про людські гріхи сам ночами заповнював, чи у тебе в кабінеті є окрема довгонога секретарка-грішниця?

Герасим від такого відьмацького напору та відвертого компліменту на мить буквально застиг на місці, втративши весь свій чиновницький пафос Геєни. Його хвіст нервово смикнувся в бік і випадково підпалив край нової фіранки, але равлик Валєра на стелі моментально зорієнтувався і з соковитим звуком загасив вогонь своїм фірмовим захисним слизом.

— Я... я всього лише дію суворо від імені та за дорученням Гільдії Тіней! — зашарівся податковий демон, і його червона від природи шкіра набула відтінку стиглої малини (і як тільки йому це взагалі вдалося?!). — Громадянко, ви зараз відверто перешкоджаєте проведенню офіційного міжсвітнього аудиту! Ваша присутність у залі... е-е... викликає в мені якісь абсолютно непередбачувані інструкцією коливання енергетичного поля.

— Це зовсім не коливання поля, Герасику, — Алевтина Герберівна хижо підійшла впритул, без церемоній намотуючи пасмо його довгого хвоста на свій палець. — У нашому з тобою випадку це називається коротко і ясно — «іскра». Хочеш нашої фірмової кави? Мар’яночко, доню, зроби цьому привабливому державному службовцю щось максимально міцне за рецептурою. Таке, щоб у нього копита остаточно роз’їхалися прямо на моїй мітлі.

Мар’яна, заворожено спостерігаючи за цим абсурдним міжсвітнім фліртом і ледь стримуючи нервове тремтіння в пальцях, швидко взялася готувати подвійний рістретто.

— Артеме, — пошепки покликала вона вовка. — Тобі не здається, чи в нас у залі зараз почнеться... е-е... повноцінний демонічний роман з наслідками?

— Якщо ці потойбічні істоти зараз почнуть тут активно розмножуватися прямо на робочих мішках із зерном, я офіційно звільняюся з посади бариста, — налякано пробурмотів Артем, намагаючись стати якомога меншим за кавомашиною.

— Отже, Герасиме, — продовжувала Алевтина, поки чорт із задоволенням пив гарячу каву, яка через високу температуру його тіла випаровувалася ще в польоті до рота. — Що там у вас, у Пеклі зараз за новими ставками щодо податків на стихійну магію? Чи не хочеш назавжди переїхати по переводу до нас у Суми? У нас тут, на Воскресенській, дуже затишно, магічний портал Перехрестя прямо за стіною Галиною, і кава завжди безкоштовна, якщо ти, звісно, знаєш потрібних людей. Тобто — авторитетних відьом.