Розділ 17. Податкова з Пекла та ельфійський аудит

Ранок у кав’ярні на Воскресенській почався зовсім не з бадьорого, витонченого аромату свіжообсмаженої арабіки, а з різкого, удушливого запаху дешевих парфумів «Красная Москва» та характерного шелесту картонних папок на затертих зав’язках. Коли Мар’яна звичним рухом відчинила вхідні двері, на порозі вже залізною стіною стояли дві жінки в суворих сірих костюмах радянського крою. Обличчя в них були такими, ніби вони особисто, під протокол, брали участь у вигнанні Адама та Єви з раю за злісну несплату земельного податку та самовільне збирання фруктів.

— Державна податкова служба. Планова перевірка фінансової дисципліни, — заученим, залізобетонним тоном мовила старша, суворо поправляючи важкі окуляри, що на товстому металевому ланцюжку кріпилися на її шиї. — Я — головний інспектор Раїса Іванівна, це моя молодша колега Олена. Будь ласка, негайно надайте для ознайомлення книгу обліку доходів, поточну касову стрічку та всі офіційні дозволи на торгівлю... — вона раптово затнулася на пів слові, дивлячись на Максиміліана, який у цей самий момент абсолютно безтурботно левітував під самою триметровою стелею, ретельно протираючи кришталеву люстру оксамитовим плащем. — ...і... і негайно поясніть, чому ваш бариста так цинічно порушує базові закони земної гравітації та чинний Трудовий кодекс України!

— Це... це екстремальна хатха-йога! — швидко зорієнтувалася Мар’яна, гарячково роблячи Максу за спинами інспекторів знаки негайно спуститися на грішну землю. — Останнє слово науки, сучасні східні методи розслаблення міжхребцевих дисків без відриву від виробництва!

— Сядьте обидва і не робіть із мене дурепу, — Раїса Іванівна по-хазяйськи, з розмаху вмостилася за барну стійку. Дубова Галина під її важкою номенклатурною вагою обурено й гучно скрипнула, але, швидко оцінивши залізобетонний погляд податківця, вирішила цього разу обійтися без підніжок. — Зараз ми детально розберемося з Вашою лівою виручкою.

Саме в цей драматичний момент із темної підсобки, важко сопучи, вийшов Артем. Він волоком тягнув за собою велетенський полотняний мішок, з дірки якого на нову плитку з дзвінким гуркотом висипалися... величезні, ідеально ограновані сині кристали, що яскраво засяяли на світлі.

— Майя, слухай, куди мені краще подіти ці сапфіри? — втомлено прохрипів вовк, витираючи лоб і не помічаючи гостей. — Жмих каже, що це його чесна решта за вчорашні ліверні сирники. Він там у підземеллях Перехрестя випадково здуру розбив якусь древню родову скелю.

Раїса Іванівна повільно, з німим жахом зняла окуляри, і її ліве око нервово сіпнулося.

— Сапфіри? У брудних мішках з-під цукру? Юначе, ви взагалі хоч трохи знаєте, що будь-які операції з дорогоцінним камінням на території міста Суми підлягають спеціальному державному ліцензуванню?! Де ваші прибуткові накладні? Де міжнародні сертифікати походження сировини?!

— Це зовсім не дорогоцінне каміння, що ви, шановна пані! — Максиміліан плавно, наче кажан, підлетів ближче, вишукано демонструючи білі зуби. — Це наші фірмові льодяники! Дуже міцні, екстремальні карамельки для гірських тролів. Хочете особисто спробувати одну штучку для звіту?

Він витонченим рухом простягнув Раїсі Іванівні один яскраво-синій кристал. Жінка, тримаючи оборону, підозріло й суворо лизнула його кінчиком язика.

Її зіниці раптом округлилися до розмірів п’ятигривневої монети, а коротке сиве волосся на голові, піддавшись чистій магії Перехрестя, почало повільно, пасмо за пасмом набувати ультра-яскравішого фіолетового відтінку.

— Олено... терміново записуй у протокол: використання... використання несертифікованих хімічних харчових барвників у великих обсягах... — ледь чутно прошепотіла вона, абсолютно не помічаючи, що через магічний синій кристал її суворий голос раптом став звучати так, ніби вона щойно за раз вдихнула цілий балон чистейшого гелію.

Але справжній, повноцінний міжсвітній аудит розпочався тоді, коли з фіолетового порталу в стіні раптом безцеремонно визирнула кума Моргріт. Вона важкою рукою тримала велетенський, потемнілий від часу сувій із грубої шкіри з залізними печатками.

— Мар’яно! Гільдія Торговців Скель вимагає термінового фінансового звіту за квартал! Ми минулого тижня офіційно передали вам три великі рубіни «Серце Гори» як чистий інвестиційний капітал для розвитку мережі. Де, я вас питаю, офіційний підпис отримувача на пергаменті?!

— Рубіни?! Інвестиційний капітал від гільдій?! — Раїса Іванівна, чиє фіолетове волосся вже почало помітно світитися в темряві підвалу, мертвою хваткою вчепилася в свою папку, намагаючись не злетіти від гелієвого ефекту. — Ну все, мила моя, це вже далеко не просто адміністративний штраф. Це чиста стаття, контрабанда і незаконний обіг валютних цінностей в особливо великих розмірах! Олено, негайно викликай через чергового наряд поліції та податкову поліцію!

Артем, бачачи, що ситуація остаточно виходить з-під контролю і кав'ярню зараз просто опечатають, вирішив терміново застосувати всю свою приховану «вовчу чарівність». Він підійшов ближче, м'яко повівши вухами під біні.

— Дамочки, шановні інспектори, давайте просто заспокоїмося і не будемо поспішати з нарядами. У нас просто... ну, дуже специфічний, регіональний постачальник сировини. Хочете безкоштовної гарячої кави за рахунок закладу? Маємо унікальний, ексклюзивний сорт «Ельфійська ніч». Гарантую: після першого ж ковтка ви назавжди забудете про всі ваші нудні папери та перевірки.

— Не смійте... не смійте давати мені кримінальний хабар вашою контрабандною кавою! — смішно пискнула Раїса Іванівна своїм гелієвим мультяшним голосом, намагаючись виглядати грізно з палаючим фіолетовим начісом. — Ану, покажіть мені ваш касовий термінал! Я особисто перевірю транзакції!

Мар’яна від цих слів із жахом згадала, що через учорашні збої замість звичайного терміналу ПриватБанку в них на стійці сьогодні стоїть магічна чаша Перехрестя, яка приймає оплату виключно «щирою людською вдячністю» або блискучими дрібничками.