Розділ 23. Катарсис, податкові муки та весільний альбом

Ранок після битви на Воскресенській пахнув перемогою, паленою магією та свіжоспеченими круасанами. Андрій Валер’янович повільно приходив до тями, лежачи обличчям у залишках «Олів’є». Перше, що він побачив, коли розплющив одне око, — це начищені до блиску копита Герасима.

— О, прокинувся, інвестор ти наш недороблений, — пробасив демон, поправляючи свій вогнетривкий смокінг. — Збирай свої магічні манатки. У нас у департаменті якраз звільнилася вакансія.

Забудовник спробував щось заперечити, але Степанівна, яка все ще тримала сковорідку «на поготові», суворо на нього подивилася, і він вирішив мовчати.

— Куди ви його? — запитала Мар’яна, витираючи руки від сажі.

— О, на посаду, про яку він мріяв! — усміхнувся Герасим, витягуючи пекельний контракт. — Буде молодшим помічником наймолодшого заступника третього асистента в відділі обліку використаних скріпок. Роботи багато: треба перераховувати іржаві скріпки вручну, стоячи по коліно в киплячій смолі, і заповнювати звіти кульковою ручкою, в якій постійно закінчується паста. І ніяких ТРЦ! Тільки аудит, тільки хардкор.

Герасим клацнув пальцями, і забудовник разом із лімузином та залишками юридичних папок провалився крізь асфальт, залишивши після себе лише коротку записку: «Поїхав на курси підвищення кваліфікації. Не чекайте».

Через кілька годин кав’ярня знову засяяла. Завдяки магії Аніти (яка випадково випарувала весь бруд) та зусиллям Жмиха, який одним махом виніс усе сміття, заклад виглядав як новий.

Друзі зібралися за велетенським столом, щоб нарешті порізати весільний торт. Але спочатку Максиміліан урочисто витягнув свій магічний планшет із «фотками».

— Панове, увага! Момент слави! — вигукнув вампір.

Всі схилилися над екраном. — О, дивіться! — засміялася Людочка. — Це Жмих намагається влізти в смокінг. Він тут схожий на велику чорну ковбаску з вухами!

— А ось Артем! — Мар’яна ткнула пальцем у фото, де вовк у стрибку намагався впіймати магічне коріння, але випадково впіймав зубами фату Людочки. — Такий грізний, а в зубах — мереживо!

— А це мій улюблений кадр, — додав Макс, гортаючи далі. — Степанівна за секунду до «дзинь». Подивіться на цей замах! Це ж чиста поезія! Ця сковорідка має висіти в Луврі.

Аніта, яка сиділа в обіймах Макса, тихо пирхнула вогником: 

— А тут ми з Максом... Я так зніяковіла, що в нього підпалилася брова. Вибач, любий.

— Нічого, Аніто, — пафосно відповів Макс. — Асиметрія зараз у моді.

Останньою була фотка Василя-капібари. Він сидів на фоні вибухів, чорного коріння та магічних блискавок, і спокійно їв мандаринку. Підпис під фото на планшеті Макса свідчив: «Рівень стресостійкості: Василь».

— Ну що, — Мар’яна підняла чашку з найкращим еспресо. — За наше Перехрестя? За те, щоб у Сумах завжди було місце для дива, кави і справжніх друзів.

— І щоб жоден забудовник не переміг бабусю зі сковорідкою! — додав Артем, обіймаючи Мар’яну.

Раптом Людочка, витираючи сльози щастя, відклала шматок торта і серйозно подивилася на присутніх. 

— Знаєте... Я тут подумала. Перехрестя — це добре, але нашим юним леді з того боку порталу катастрофічно не вистачає стилю! Ви бачили ельфійок? Вони досі носять сукні з павутини і думають, що це тренд! А феї? Блискітки всюди, це ж нульові роки!

— До чого ти клониш, Людочко? — примружилася Алевтина Герберівна.

— Я відкриваю школу! — урочисто оголосила Людочка. — «Сумська академія магічного гламуру»! Прямо тут, на другому поверсі. Будемо навчати молодих ельфійок, фей і навіть симпатичних горгулій новомодним трендам. Манікюр, селфі на фоні Альтанки, курси «Як не спалити сукню, якщо ти дракон» від Аніти і, звісно, майстер-клас від бабусі: «Сковорідка як аксесуар та засіб самооборони».

— О! — Жмих схвально кивнув. — Жмих зробить парти з граніту. Щоб феї не згризли від старанності.

— А я можу викладати курс «Висока готика та мистецтво пафосного погляду», — додав Максиміліан, уже малюючи в голові дизайн шкільної форми з жабо.

Мар’яна засміялася, дивлячись на своїх друзів. Здається, спокійне життя в кав’ярні на Воскресенській їй тільки снилося. Попереду були натовпи ельфійок у пошуках ідеального латте та макіяжу, магічні дефіле по Сотні і, безперечно, ще багато кави.

— Ну що ж, — Мар’яна підморгнула «Галині», яка задоволено завібрувала. — За школу! Суми — це тепер не просто місто, це столиця магічного феншуя!

КІНЕЦЬ ПЕРШОЇ КНИГИ