Розділ 22. Облога кав’ярні: Битва за Воскресенську

Коли остання блискавка Андрія Валер’яновича вдарила в магічний купол, кав’ярня здригнулася так, що рубін у «Галині» почав видавати звук сирени. Чорне коріння, товсте, як каналізаційні труби, обвило будівлю, закриваючи вікна і перетворюючи затишний зал на темну пастку.

— Так, шановні гості! — крикнула Мар’яна, вскакуючи на стіл. — Весільні подарунки здаємо Артему, а замість танців починаємо укріплювати оборону! Алевтино, що по магічному захисту?

Алевтина Герберівна, яка саме допивала мухоморівку з Герасимом, сплюнула через плече. 

— Цей штрих у лімузині думає, що коріння — це круто? Ха! Герасику, дай мені свій степлер і тримай мою мітлу!

Відьма вискочила на підвіконня і пронизливо свиснула. Через мить з усіх дворів Воскресенської, з дахів ЦУМу та підвалів театру ім. Щепкіна почали збігатися коти. Сотні котів — рудих, чорних, облізлих та породистих — обсіли чорне коріння. 

— Фас, мої пухнастики! — ревіла Алевтина. — Там усередині валер’янка дев’ятого рівня! Деріть це сміття, наче це диван вашого найгіршого ворога!

Коти з шаленим нявчанням вчепилися в магічне дерево. Виявилося, що темна магія забудовника абсолютно не готова до кігтів сумських дворових котів.

Тим часом Жмих витягнув із підсобки свою бетономішалку, яку він гордо називав «Весільною катапультою».

 — Жмих готовий! — пробасив він. — Людочко, неси пиріжки з позаминулого тижня! Ті, що ми хотіли використовувати як фундамент для гаража!

Артем закидав у мішалку тверді як граніт пиріжки, а Максиміліан додавав туди флакони з «екстрактом незадоволення» (залишки кави від клієнтів, які не залишили чайових). 

— Плі! — скомандував Артем.

Мішалка видала «чпок», і перший пиріжок вилетів крізь кватирку, влучивши прямо в лобове скло лімузина. Скло, загартоване темною магією, тріснуло від удару сумської випічки.

— Аніто! — гукнула Мар’яна. — Твій вихід! Нам треба пробити дірку в куполі, щоб я могла вийти на дах!

Драконка зробила глибокий вдих. Її сукня почала диміти, а очі стали сліпучо-білими. 

— Максе, відійди, бо зараз буде депіляція! — попередила вона.

Аніта видала такий струмінь блакитного полум’я, що чорне коріння миттєво перетворилося на попіл, відкриваючи шлях до даху. Мар’яна, стискаючи свій магічний вогнегасник, побігла вгору по сходах.

На даху її зустрів вітер і шалений сміх Андрія Валер’яновича. 

— Ти думала, що пиріжки і коти мене зупинять? — кричав він, піднімаючи над головою чорний жезл, схожий на будівельний кран. — Я знесу це місце і побудую тут ТРЦ «Армагеддон»!

— Знаєш, що, Андрію? — Мар’яна витягнула чеку з вогнегасника. — У Сумах кажуть: «Не кажи гоп, поки не перескочиш через портал». А твій ТРЦ не пройде аудит... моєї вдячності!

Вона натиснула на важіль, і замість піни з розтруба вирвався потік рідкого світла Перехрестя, змішаного з ароматом ідеально обсмаженої робусти. Світло вдарило в купол, і темрява почала розсипатися на солодкі рожеві хмаринки, як і привид Онисима Квадратовича.

— НІ! Мій бізнес-план! — заверещав забудовник, коли світло почало плавити його лімузин.

Темрява навколо кав’ярні стала майже матеріальною. Чорне коріння, сплетене з чистої заздрості та недоплачених податків, стискало стіни, змушуючи «Галину» стогнати всіма своїми річними кільцями. Всередині кав’ярні повітря вибрикувало іскрами.

— Артеме, Максе — на вихід! Жмиху, прикривай! — скомандувала Мар’яна, перезаряджаючи вогнегасник світлом Перехрестя.

Артем не чекав. Він вистрибнув крізь розбите вогнем Аніти вікно, вже в польоті перетворюючись на велетенського сірого вовка. Його шерсть світилася сріблом, а очі палали золотом. Він врізався в гущу чорного коріння, рвучи його іклами, що могли перекусити сталевий рельс. Кожен його удар супроводжувався потужним гарчанням, яке розганяло темряву навколо порогу.

Максиміліан злетів у повітря, розправивши свій оксамитовий плащ, який тепер здавався крилами велетенського кажана. В руках він тримав свою тростину, з набалдашника якої виривалися промені мертвотно-блідого світла. 

— Андрію Валер’яновичу! — вигукнув вампір, пікіруючи на лімузин. — Ваш смак у магії такий же жахливий, як і ваш вибір краватки! Покуштуйте естетики моїх предків! Він змахнув тростиною, і навколо забудовника почали матеріалізуватися примарні кандали, викувані з тисячолітньої нудьги та готичного пафосу.

Забудовник, стоячи на даху машини, лише презирливо пирхнув. Він підняв свій чорний жезл, і з нього вилетів розряд темної енергії, що відкинув Макса до стіни ЦУМу. 

— Ви — лише таргани на фундаменті моєї імперії! — закричав він.

Але тут на сцену вийшов Жмих. Троль виніс на плечах бетономішалку, як велетенську базуку. 

— ТРЦ — це камінь без душі! — пробасив Жмих. Його очі налилися багряним, а шкіра стала твердою, як базальт. — Жмих покаже тобі, що таке справжня архітектура! Він крутонув ручку мішалки, і з неї вилетів «заряд» — величезний шматок бочки з-під перваку, змішаний з пиріжками Людочки. Снаряд влучив у магічний щит мага з силою артилерійського пострілу. Купол забудовника затріщав.

Алевтина Герберівна, кружляючи на мітлі, викликала справжній магічний шторм. 

— Герасиме, дай вогню! — крикнула вона. Податковий демон клацнув пальцями, і коти Сум, що штурмували коріння, раптом перетворилися на вогняні кулі. Вони проносилися крізь темряву, випалюючи її до самого асфальту. Алевтина махала мітлою, спрямовуючи розряди зелених блискавок прямо в жезл забудовника.

Бійка була запеклою. Артем бився з тінями, що виповзали з лімузина, Макс кружляв у повітрі, відволікаючи увагу мага фехтуванням на тростинах, а Жмих методично розбивав захист ворога камінням та вигуками про сімейні цінності.

Андрій Валер’янович почав втрачати контроль. Його ідеальна зачіска розкуйовдилася, костюм засипало попелом. Він зібрав усю свою темну силу в один кулак, готуючись завдати вирішального удару, який мав би стерти кав’ярню з лиця Сум. Його жезл засяяв чорним сонцем.