Розділ 21. Пекельний аудит та весільний хаос

На Воскресенській настала тиша, яку буває чути лише перед початком сесії або кінцем світу. Армія Юридичних Гемів — істот із папками замість голів — вишикувалася перед кав’ярнею. Їхні ручки синхронно клацали, створюючи звук, від якого в перехожих сумчан миттєво виникало бажання сплатити борги за комуналку за три роки наперед.

— Згідно з підпунктом «Г» кодексу про забудову магічних пустирів, — зарипів головний Гем, розмахуючи гербовим папером, — цей заклад підлягає негайному демонтажу через відсутність довідки про щеплення равлика-дизайнера від сказу реальності!

Мар’яна вже приготувалася захищати «Галину» грудьми, а Аніта розігрівала горло для вогняного залпу, як раптом повітря розірвав гуркіт пекельної блискавки. Зі стовпа диму з’явився Герасим. Він був у смокінгу з вогнетривкої сталі, а в руках тримав золотий степлер, що випромінював чисте зло.

— Хвилинку, колеги! — пробасив Герасим, випускаючи з ніздрів кільця диму. — Радий бачити рідні... папки. Я — Герасим, старший ліквідатор департаменту пекельних прострочок. І я щойно провів аудит ваших повноважень.

Головний Гем застиг. Його сторінки зашелестіли від страху. — У нас дозвіл від Андрія Валер’яновича! Він — верховний інвестор!

— Ваш інвестор — дилетант, — Герасим витягнув із повітря сувій довжиною з Сотню. — Згідно з договором між Пеклом і Сумською магістратурою від 1655 року, будь-яка бюрократична атака на портальні споруди має бути завірена кров’ю незайманого бюрократа, який жодного разу не брав хабаря цукерками «Ромашка». У вас є така печатка?

Геми почали перезиратися (наскільки це можливо для папок). 

— Ну... ми... у нас є підпис від ОСББ... — промямлив один із них.

— В дупу ваше ОСББ! — Герасим клацнув степлером, і перший Гем миттєво перетворився на купу конфетті для весілля. — Ваш позов анульовано через порушення шрифту «Times New Roman» у третьому абзаці! Використання кегля 11 замість 12 у нашому департаменті вважається державною зрадою. Пшол вон, паперові душі, поки я не здав вас на макулатуру в пункт прийому на Хіммістечку!

Юридичні Геми з ганебним шелестом розчинилися в повітрі. Андрій Валер’янович, який спостерігав за цим із лімузина, від люті перегриз золотий годинник.

— Герасиме, ти красень! — вигукнула Алевтина Герберівна, підлітаючи до нього на мітлі. — Оце я розумію — чоловік! Знає, куди встромити степлер!

А після цього почалося Весілля.

Це був абсолютний хаос. Жмих у смокінгу, який ледь тримався на його кам’яних плечах, намагався не розчавити Людочку, яка сяяла в сукні з парашутного шовку. 

— Людо! Жмих тепер — одружений троль! Жмих буде носити тебе на руках... і іноді на голові, щоб краще було видно портал!

Тамадою був Громило Гірчиця. Він стояв на стільці і кричав у рупор: 

— А зараз — перший танець молодих! Прохання до гостей з Перехрестя: не гризти меблі до кінця фуршету!

Заграла музика. Це був дивний мікс ельфійських арф та сумського важкого року. Жмих почав кружляти Людочку. Підлога кав’ярні стогнала, «Галина» підстрибувала, а равлик Валєра на стелі від захвату намалював величезну обручку розміром із люстру.

Салат «Олів’є», який приготувала Алевтина, нарешті настоявся і почав голосно коментувати гостей: 

— «Дивіться на Максиміліана! Він налив собі томатного соку і робить вигляд, що це група крові А(II)! Який дешевий пафос!» 

— «А Артем... о-о-о, він щойно подумав, що Мар’яна в цьому фартуху виглядає краще, ніж усі ельфійки разом узяті! Гірко вовку!»

— Замовкни, капусто! — крикнув Артем, червоніючи до вух, але все одно притиснув Мар’яну до себе сильніше.

Василь-капібара спокійно сидів у центрі столу, навколо нього танцювали ельфи, а він просто передавав Жмиху по шматочку мандарина. 

— Нормально йде, — констатував Василь. — Тільки дракон занадто іскрить.

Дійсно, Аніта від щастя почала видавати такі залпи вогню, що Максиміліану довелося використовувати свій плащ як протипожежний екран. 

— О, моя вогняна принцесо! Спали цей вечір, він і так занадто яскравий для мерця!

Раптом світло в кав’ярні згасло. Музика обірвалася. Через вікно всі побачили Андрія Валер’яновича. Він стояв на даху свого лімузина, і навколо нього кружляли чорні блискавки. Він нарешті зрозумів: папери не діють. Суди не діють. Податкова Пекла його зрадила.

— ДОСИТЬ! — його голос пролунав прямо в головах присутніх. — Ви хотіли магії? Ви її отримаєте! Якщо я не можу забудувати це місце ТРЦ, я забудую його ВІЧНОЮ ТЕМРЯВОЮ!

Він підняв руки, і з-під землі навколо кав’ярні почали вириватися велетенські чорні коріння, що спліталися в магічний купол. 

— Ніяких більше пиріжків! Ніякої кави! Тільки чиста руйнація!

Мар’яна подивилася на Жмиха, Людочку, Артема та всіх своїх дивних друзів. 

— Ну що... — вона схопила вогнегасник, який тепер світився блакитним світлом від близькості порталу. — Здається, весільний бенкет переноситься на поле бою.