Кава, полита сльозами

3

А вечір як вечір — трохи забави, багато галасу і хаосу. Ніби дня для цього було замало. Чомусь саме на вечір все має бути найголоснішим.

Старшенький щось мені розповідає, а я розумію, що прикладаю титанічні зусилля, просто для того, аби слухати. Сенсорний перегруз — приходить в цей момент усвідомлення.

Мамі треба тиша і перепочити.

Але спочатку, треба "закрити" день.

Вечеря.

Обійми.

Розмови.

Купання.

Чистка зубів.

Вклала найменшу.

Читаю для старшого.

Хочу вже піти полежати у темряві й тиші у ванній, та лягти нарешті спати.

"Мамо, потримай мене за ручку, поки я не засну."

Звісно, потримаю, сонечко.