Кава під ялинкою
Частина 11
Перші дні після Нового року місто було ще прикрашене гірляндами, а сніг поступово вкривав тротуари м’яким білим шаром. Ярина і Мирослав вирішили провести день разом на свіжому повітрі, прогулюючись по знайомих вулицях.
— Мені здається, що навіть після свят місто виглядає магічно, — сказала Ярина, заглядаючи у вітрини магазинів, де залишалися маленькі прикраси.
— А поруч із тобою воно виглядає ще краще, — відповів Мирослав, посміхаючись.
Вони йшли повільно, тримаючись за руки, зупиняючись, щоб подивитися на святкові декорації та фонтани. Кожна дрібниця — залишок новорічної атмосфери, сміх дітей, що гралися у снігу, запах гарячого шоколаду з кіосків — робила прогулянку особливою.
— Давай зробимо фото біля тієї ялинки, що залишилася після свят, — запропонувала Ярина.
Вони фотографувалися, сміялися, підганяли один одного, робили кумедні гримаси, а потім сіли на лавку біля ялинки, насолоджуючись тихим зимовим містом.
— Знаєш, я хочу, щоб такі дні тривали вічно, — тихо сказала Ярина, тримаючи його за руку.
— І я теж, — відповів Мирослав, притискаючи її ближче. — Кожен момент із тобою стає особливим.
Вони залишалися на лавці ще трохи, спостерігаючи за людьми, що поверталися з ранкових прогулянок, і відчували, що разом можуть зробити будь-який день святковим і чарівним.
#367 в Сучасна проза
#240 в Молодіжна проза
Відредаговано: 01.01.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
