Кава під ялинкою
Частина 6
Наступного дня Мирослав приніс Ярині маленьку листівку:
«Вибач, якщо я викликав сумнів. Ти для мене найважливіше».
Ярина посміхнулася, читаючи слова. Вона відчула, як тепло розливається по тілу, і як щось легке знімає залишок тривоги.
— Ти справжній герой свята, — тихо сказала вона, обіймаючи його руку.
— А ти моя казкова героїня, — відповів він, посміхаючись, і вони сміялися.
Весь день вони проводили разом: прогулювалися містом, фотографувалися серед святкових прикрас, заглядали до маленьких магазинчиків і купували дрібні сувеніри. Кожен крок і кожне слово зміцнювали їхню довіру один до одного.
Увечері вони сідали на лавку біля ялинки на центральній площі, де мерехтливі лампочки освітлювали сніг. Мирослав притягнув Ярину ближче, а вона відчула, що навіть маленькі непорозуміння можна подолати, коли є щире бажання бути разом.
— Обіцяємо собі завжди говорити одне одному правду? — запитала вона.
— Домовилися, — відповів він, притискаючи її до себе.
Того вечора вони пішли додому разом, відчуваючи, що їхні серця з’єднані теплом і довірою, а святковий настрій наповнював кожен крок.
#1284 в Сучасна проза
#734 в Молодіжна проза
Відредаговано: 01.01.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
