Частина 1

Сніг тихо кружляв над містом, обережно покриваючи бруківку білим серпанком. Ярина стояла між рядами різдвяного ярмарку, вдивляючись у мерехтливі гірлянди, які відбивалися у мокрому від снігу тротуарі. Повітря пахло корицею, ваніллю, свіжою випічкою, а від паруючих чашок гарячого шоколаду йшла ніжна солодкість, що нагадувала дитинство.

Вона стиснула руки навколо своєї чашки і зробила ковток, відчуваючи, як тепло розливається по всьому тілу. Легка посмішка з’явилася на її обличчі, коли сніжинки випадково потрапили на шапку, а потім розтанули на щоках.

— Привіт!

Голос був тихий, але досить теплий, щоб відразу привернути увагу. Ярина обернулася і побачила хлопця приблизно її віку, а точніше трохи старшого - десь двадцять п’ять. Його коротке темне волосся було трохи розпатлане від вітру, а очі сяяли веселкою відблисків гірлянд. Він тримав у руках чашку кави, а його рука злегка тремтіла від холоду.

— Привіт… - трохи сором’язливо відповіла Ярина, дивлячись на нього. — Теж гарячий шоколад?

— Так, люблю зимові напої, - відповів він і нахилився трохи ближче, немов боячись, що шум ярмарку загубить його слова. — А ти?

— Я теж… особливо коли сніг тихо падає, а місто світиться гірляндами, - сказала Ярина, відчуваючи, як її серце трохи прискорює ритм.

Він посміхнувся, і ця усмішка змусила її серце прислухатися до власних відчуттів.

— Ярина? - запитав він, простягнувши руку.

— Так. А ти?

— Мирослав. - Вона потиснула його руку. Тепло від дотику пройшло крізь рукавички і здавалося, ніби хвилинно зачепило серце.

Вони почали повільно йти між палатками, розглядаючи різдвяні сувеніри, фотографуючи один одного на фоні ялинок і гірлянд. Кожен дрібний жест, як поправлення шарфа або випадковий дотик рук, здавався значущим і наповненим особливим змістом.

— Хочеш завтра ще раз прогулятися? - раптом запитав Мирослав, дивлячись прямо в очі Ярини.

Вона відчула легкий трепет і зам’ялася.

— Чому б і ні? — відповіла, посміхаючись.

Вечірнє повідомлення: "Було чудово сьогодні. Хочеш ще раз завтра?" змусило Ярину посміхнутися ще ширше. Вона тримала телефон у руках і дивилася на ялинку, що світилася тисячами лампочок, і відчувала, що цей вечір став початком чогось особливого.