Глава 1

«Привіт, кохане моє сонечко! Шалено сумую за тобою. Сьогодні знову чекаю тебе на каву о півночі. Я заїду за тобою. Сумую, кохаю! Не можу дочекатися зустрічі. Завжди твій, Ілля!»

Серце у грудях Яни підстрибнуло, від цих милих серцю слів. Ще раз пробіглася поглядом по рядках. Трепет рознісся по тілу. «Як тепер дочекатися півночі? А ще потрібно, побачення з Давидом пережити.» Зітхнула. Не хотіла з ним побачень, але ж сказати йому про це не зважувалася. Не зручно було перед ним. Адже три роки разом. Давид вже про весілля поговорював, а Яну наче підмінили. Два з половиною місяці тому зустріла Іллю. Випадково налетіла на нього у супермаркеті. Він перепросив та запросив на каву. Їхнє перше побачення відбулося опівночі, просто неба, у невеличкому ресторанчику, що знаходився на даху бізнес-центру. Це так запам’яталося, а сам Ілля зачарував. Він значно старший за Давида, харизматичний та такий ніжний стосовно неї. З ним почувалася наче на іншій планеті.

Давид же повна протилежність Іллі. Хоч одноліток дівчини, але впертий, суворий та непоступливий. Яна закохалася у нього ще в школі. За ним почувалася наче за кам’яною горою, але його владність... Їй же хотілося, більше романтики, більше ніжності, більше уваги. А він...

Давид працював цілими днями, й пояснював це тим, що хоче власний будинок, аби діти жили в достатку. Він все продумав, тільки Яна вже не була певна, чи хоче бути з ним.

Видихнувши взялася до роботи, бо зі всіх сторін смикали дівчата, вимагаючи документи.

Ледь дожила до вечора. Добре, що сьогодні п’ятниця, і завтра не потрібно на роботу. Покинувши офіс, швидко скупила все необхідне, подавшись додому.