Глава 20. Мама

АНЯ.

По коридору до кабінету Алли Андріївни я йшла, як на голках. Хвилювання чи сподобається їй новина про заручини крутилися в моїй голові, як та дзиґа.

А що якщо вона скаже, що я не підходжу її сину? Але ж вона й так думала, що ми разом.  Вона ж зараз дізнається, що ми їй брехали.

Від цього розуміння моє серце та совість, захотіли заховатися десь під цим чудовим сірим плінтусом, що тягнувся коридором.

Але Ліля мої думки не чула й тягнула мене за собою. Весь шлях про, щось щебечучи.

— Тітко Алло ! Ви маєте почути цю новину! — радісно влетіла вона в кабінет мами Максима. Відволікаючи власницю від паперів.

— Вони одружуються! — і Ліля продемонструвала обручку на моїй руці.

Не звертаючи жодної уваги на мої протести та повністю червоне обличчя.

— Ну нарешті. А то я думала ці діти будуть мене до старості дурити, — Алла Андріївна щасливо усміхаючись підвелася з за столу та підійшла до нас.

— Дай но я тебе обійму, — і жінка стисла мене в ніжних обіймах.

— Ви, не сердитися? Ви ж зрозуміли, що на початку все почалося з обману, — ніяково почала я.

— Дитино, я занадто добре знаю, свого сина і його бажання, зробити краще для людей яких він любить. В цьому він весь у свого батька. А дивлячись на вас, я вирішила, що трішки підіграю, — з усмішкою пояснювала мені Алла Андріївна.

Вона сіла зі мною на диванчик, що стояв коло стіни, а Ліля крутилася коло візочка з солодощами.

— Ти мені сподобалася. І я тебе одразу пізнала з Ліліних фотографій. Тож племінницю з тебе шпигун так собі, — розкрила вона мою подругу.

Ліля тільки знизила  плечима, повертаючись до коробочок.

— Але якщо ви про все здогадалися, чому мовчали? — запитала дивлячись на жінку.

Вона взяла мене за руку з обручку й прямо сказала:

— Ти мені сподобалася. Моя інтуїція поруч з тобою мовчала, не те, що з іншими  Та й з Максимом ви поруч гармонійно виглядаєте. І якщо пішов вже такий обмін гарними новинами, — Алла Андріївна плеснула себе руками по колінах підводячись.

— То поділюся з вами першими. В мене абсолютно чисті аналізи. У мене більше немає раку, —  з вологими очима поділилася мама вікінга й по черзі подивилася на нас.

Не зговорюючися з Лілею ми кинулися її обіймати.

Сьогодні офіційний день для мене гарних новин і обіймів. Не дивлячись на ранковий фактор.

Мене приємно гріє думка, про полегшення Максима коли він дізнається новину про маму.

— Так дівчатка мої! Ці події треба відсвяткувати. І не сперечайтеся! — поставила нас перед фактом Алла Андріївна.

А за хвилину звідкись виникла пляшка шампанського та келихи.

І ласуючи на диво дуже знайомим тістечком з лапкою кота зверху.

Я зрозуміла, що більше не чула від мами Максима парфуми з бинтом та йодом.

Тільки свіжість та квіти, які не дратували чутливий ніс.