Розділ 3

Іноді Марта ловила себе на тому, що досі не звикла до власного життя. Відтоді як все нарешті закінчилося, і відтоді її дні складалися з замовлень, постачань, ранкової випічки та нескінченних списків справ. Тепер вона значно частіше переживала через вершковий сир, який затримувався в дорозі, ніж через щось справді небезпечне.

Хоча слово «нормальне» все одно погано підходило до її життя. Принаймні тому, що одним із людей, яких вона бачила найчастіше, залишався колишній найманий убивця. Втім, за останній рік Кассіан набагато частіше з'являвся з пакетами продуктів або набором інструментів, ніж із чимось, що нагадувало про його минуле. І, якщо вже зовсім чесно, Марта давно перестала цьому дивуватися.

Марта поправила одну з табличок на вітрині й на крок відступила назад, оцінюючи результат. У скляних холодильниках уже чекали на покупців тарталетки, еклери та тістечка, які вона закінчила готувати ще до світанку. У приміщенні пахло запахами, які за останній рік стали для неї звичнішими за будь-які парфуми.

За вікнами поступово наповнювалася рухом вулиця. Хтось поспішав на роботу, хтось вигулював собаку, а Марта стояла посеред власної кондитерської й досі іноді не могла повірити, що все це належить їй.

Якби кілька років тому хтось сказав, що вона відкриє власний заклад, найімовірніше, Марта вирішила б, що ця людина її з кимось переплутала. Тоді навіть стабільно оплачувати оренду здавалося набагато реалістичнішою метою, ніж власна кондитерська з постійними клієнтами та чергою замовлень на вихідні.

Але ось вона тут. Власниця невеликої кондитерської з доволі промовистою назвою «Солодкі Проблеми». Марта досі вважала, що це був чудовий жарт. Більшість постійних клієнтів теж. Особливо ті, хто хоча б раз пробував її десерти й повертався за новою порцією цих самих проблем.

На вітрині вже чекали покупців лимонні тарталетки з меренгою, полуничні еклери, мигдалеві тістечка, шоколадні макарони та маленькі кекси з карамельним кремом, які давно стали справжнім хітом серед постійних клієнтів. Найбільше ж покупці любили маленькі медові тістечка з карамельним кремом. Спочатку Марта додала їх у меню просто як експеримент, не покладаючи особливих надій. Але дуже швидко вони стали справжнім хітом кондитерської.

Бізнес йшов напрочуд добре. Не настільки добре, щоб купувати яхти чи приватні острови, хоча навіщо ті острови, якщо твоя подруга справжня королева? Ну правдаж. Усе було достатньо непогано, щоб більше не рахувати кожну копійку перед сном. У неї з'явилися постійні клієнти, власна база замовлень на свята, сторінка в соцмережах із кількома тисячами підписників і навіть черга на авторські торти у вихідні.

Для неї це було майже дивом.

За останній рік Марта настільки звикла до роботи, що тепер могла всерйоз переживати через запізнення поставки вершків або помилку в замовленні на торт. Іноді вона сама з себе сміялася. Після всього, що сталося, такі проблеми виглядали майже смішно. Дзвіночок над дверима тихо дзенькнув.

— На три хвилини пізніше, — повідомила вона, не відриваючись від записника.

На стійку ліг паперовий пакет. Вона підняла голову.

— Приніс?

— Приніс.

— Тоді живи.

Кассіан поставив другий пакет поруч.

— Щедро.

— Не звикай.

Марта заглянула всередину й задоволено кивнула. Вершки, шоколад, упаковка для замовлень. Саме те, що вона чекала ще вчора.

— Знаєш, більшість людей дарують квіти.

— Вершки корисніші.

— Як скажеш.

Вона повернулася до журналу замовлень, а Кассіан тим часом зайняв своє звичне місце біля стійки. Ніхто з них уже давно не ставив запитань на кшталт «що ти тут робиш?» або «чому знову прийшов так рано?». Кассіан просто з'являвся. Іноді з продуктами. Іноді з інструментами. Іноді без нічого. Якось непомітно це стало частиною її звичайного ранку.

Колись цей чоловік здавався їй втіленням усіх можливих проблем. Потім став головною причиною половини її нервових зривів, а тепер був настільки природною частиною її життя, що вона вже не могла уявити затра без нього.

Він приходив допомагати ще під час ремонту приміщення. Носив меблі. Фарбував стіни. Чомусь знав, як лагодити проводку. Потім виявилося, що він ще й сантехніку розуміє. Марта досі не знала, де закінчується список його дивних навичок. Іноді їй здавалося, що якби настав кінець світу, Кассіан просто зітхнув би, дістав викрутку й полагодив апокаліпсис.