Розділ №30. Маленька вихована дівчинка

Джейд одразу заскочила на сусідній стілець, підперла обличчя долоньками й вп’ялася в мене допитливим поглядом. В її очах світилося стільки обожнювання, що мені стало ніяково. Й поки Айрон розбирався з нічним чаєм та кавою, одна маленька дівчинка влаштувала мені справжній допит:

— А розкажіть про хвіст? — знову затягнула вона, ігноруючи суворий погляд батька, який саме гримів чашками біля раковини. — Він виростає справжній? З шерстю? А якщо я захочу хвіст як у лисички, а вийде як у щура? 

— Справжній, — авторитетно заявила я, відчуваючи, як тепло від затишної кухні починає заколисувати мій бойовий дух. — Але перетворюватися на тварин мало хто може. Я трансформуюся лише на хаскі. 

— Джейд, годі влаштовувати допит міс Хайлі. Вона наша гостя, а не підозрюваний на допиті, — чоловік поставив переді мною велику керамічну чашку, від якої пахло чимось солодким. — ТОбі не соромно? 

Малеча ледь присоромлено опустила погля на своє какао та замовчала. В кімнаті повисла тиша. Не та гнітюча, що панувала в автівці, а якась домашня, наповнена шурхотом снігу за вікном і тихим диханням. Айрон притулився плечем до холодильника, схрестивши руки на грудях. Його погляд був прикутий до мене — він вивчав кожну подряпину на моєму обличчі, кожну пляму бруду, і мені здавалося, що я відчуваю цей погляд шкірою.

— Ти впевнена, що з тобою все добре…? — тихо запитав він, коли Джейд на мить відволіклася на те, щоб принести з кімнати цукерки зі своїх особистих запасів.  Я поставила чашку на стіл і подивилася йому прямо в очі.

— Все нормально. Просто треба теплий душ та ще тепліша ковдра. І завтра буду як новенька, — спробувала заспокоїти його. 

— Тату, а можна міс Хайлі перетвориться на собаку? — підстрибнула від радості Джейд та відразу ж виставила на стіл плату за своє прохання. — Можна? Я заплачу!

— Можна піти в ліжко, — відрізав Айрон, підходячи до доньки й легенько піднімаючи її зі стільця. — Завтра вихідний, але це не означає, що ми будемо обговорювати анатомію хвостів до світанку. Хайлі треба помитися і виспатися.

— Але… — дівчинка хотіла було почати свою звичну тираду про несправедливість світу, але поглянувши на мене, раптом замовкла. Вона підійшла ближче і, несподівано для всіх, обійняла за шию, уткнувшись носом у моє плече. — Дякую, вам, міс Хайлі… І за те, що терпите тата — теж. 

У горлі став клубок. Десь в всередині розлилося дивне почуття затишку. Захотілося сильніше обійняти це маленьке миле чудовисько та притиснути до себе. Але натомість я лише погладила її по волоссі та стала дивитися, як вона  слухняно попленталася за батьком до сходів.

 Айрон повернувся через десять хвилин. Я все ще сиділа над порожньою чашкою, розглядаючи візерунки на скатертині та гадала як так сталося, що моє спокійне, розмірене життя перетворилося на це. Втома навалилася з новою силою, і я ледь тримала очі розплющеними, щоб не заснути прямісінько на цій кухні. 

— Я приніс тобі рушник та свій одяг, щоб ти могла переодягнутися. Вибач, але жіночого гардероба в цьому домі небагато, — тихо почав він, підходячи ближче. 

— Я не проти чоловічого, — знизала плечима та сонно позіхнула, хоча всередині все тріпотіло від його близькості. — Не повіриш, але добрячу частину свого життя я прожила чоловіком. 

— Якщо ти думаєш, що цим відіб’єш мої почуття до себе — можеш не сподіватися. Я бачив тебе навіть в тілі бабусі Рубі. Гадаєш, що зможеш придумати щось страшніше? 

— Добре-добре! — здійняла руки вгору, визнаючи поразку. Айрон ледь посміхнувся, оглядаючи мене з голови до ніг, перш ніж зупинити погляд на моїх губах. — Міс Рубі перемогла. Але якщо зовсім відверто, я не намагалася відбити симпатію до себе. Навіть у думках не було. Чесне слово. 

— Значить ти дозволяєш мені кохати себе? — протягнув він, зупиняючись в кроці від мене. Якось раптово згадалося як ми лежали на ліжку та цілувалися. Від цього спогаду мене відчутно кинуло в жар. — Байдуже. Я все одно це робитиму, навіть якщо ти проти. 

— Навіть якщо Джейд буде проти? — здивовано здійняла брови, очікуючи відповіді. Десь зі сторони входу почулося дитяче “Я не проти” і ми з Айроном синхронно розсміялися. 

— От бачиш? Вона зовсім не проти. 

На кухні розлилася чергова хвиля сміху. Я прикрила долонями обличчя аби якось приховати ніяковість. Цікаво, це маленьке чудо завжди буде нас підслуховувати?