Розділ №28.1. Сім'я за вибором

Міс Сайд хотіла додати щось ще, але звук важких кроків зовні змусив її насторожено замовкнути. Двері складу, які вона так пафосно зачинила за викрадачами, знову відчинилися. Цього разу — не від витонченого дотику, а від потужного удару, який змусив завіси жалібно скрипнути. Й варто нам було перевести погляд у той бік, як на порозі з'явився розлючений  Айрон. Він виглядав так, ніби щойно вибрався з епіцентру урагану: куртка розстебнута, на щоці — свіжа подряпина, а в руках залишки від ручки.  Його погляд миттєво знайшов мене, і я побачила, як на секунду в його очах промайнуло полегшення, яке тут же змінилося крижаною люттю, коли він перевів погляд на міс Сайд.

— Знаєте, Леоно, — почав Айрон, повільно проходячи всередину, — я перебрав у голові багато варіантів того, як пройде цей вечір. Але мушу визнати... це не сама приємна сімейна зустріч, яку я міг собі уявити.

Шматок металу зі дзвоном впав на підлогу. Чоловік повільно зупинився поруч зі мною, поклавши руку на спинку  крісла. Стара відьма лишень зневажливо смикнула куточком губ та спокійно провела вздовж ідеально випрасуваної юбки.

— Я й не планувала перетворити це на теплу "сімейну зустріч", — міс Сайд навіть не поворухнулася. Вона лише злегка підняла підборіддя, дивлячись на нього з висоти свого аристократичного презирства. — Просто твоя...м...? Нянька? Іграшка? Повія? Називай її як завгодно. Так ось...твоя особиста Катастрофа, вирішила зіпсувати мені зустріч із улюбленою онукою.  

— За що я їй безмежно вдячний, — відрізав Айрон.  — Невже ви забули, що я добився ордеру на заборону ваших візитів? Чи вам раптово захотілося у в'язницю, що ви вирішили її знову викрасти?

— Кого? — вона сухо розсміялася. — Поглянь, Айроне. Моєї любої Джейд, нажаль, тут немає. Бо ти доклав усіх зусиль, аби вберегти її від реальності. Тільки що б ти не робиш, вона все одно наздожене її. А ти відбираєш у Джейд останню можливість отримати вміння захищати себе! Бовдур.

— Вона навчиться себе захищати. І навчиться усьому, що їй буде потрібно. Але поза кланом. Я навчу її всьому сам, — слідчий мовчки здійняв наручники й відкинув їх магією на стіл.

— Та невже...? Так як ти захистив мою доньку? — розсміялася Леона, викликаючи у мене на шкірі табун комах. — Ти нікого не можеш захистити. І ти не маєш навіть гадки, як влаштована магія метаморфів.

— Можливо й так, але принаймні я даю їй шанс на нормальне дитинство, але рабство у вашому клані, — відрізав чоловік та схопив мою руку, змушуючи здійнятися. — Якщо ви ще раз посмієте нашкодити моїй сім'ї — я вас знищу.

— А рука то підійметься? Підняти руку на бабцю своєї онуки. На свою сім'ю по крові, — іронічно розсміялася вона, блимаючи вогниками у своїх очах.

— Сім'я — це люди, яких ти обираєш любити. А не ті, яких пов'язують кровні вузи. Тому будьте певні, що моєї магії вистачить аби затягнути вас у клітку на найближчі декілька років та влаштовувати вам нотації перевиховання від Джейд. Тому добряче подумайте чи воно того варте.

Айрон зневажливо здійняв величезні металеві двері та потягнув за нами. Варто було нашим ногам переступити поріг, як вони з гуркітом зачинились та намертво в'їлися. Схоже, комусь сьогодні доведеться добряче потіти щоб вибратися зі складу.