Розділ №21.1. Безсовісний слідчий

На вулиці набирала сили заметіль. Було не так холодно, як противно. Вітер пронизливо забирався під зимову куртку і я намагалася сховати від нього носа за теплим шарфом. Цікаво, що за роботу знайшла мені бабуся Сейн? І чому це вона не написала мені жодного слова про замовника та образ в якому мені варто було прийти? Лише назва маленького ресторанчика неподалік та номер столика, за який мені треба було сісти. Це на неї було зовсім не схоже. Аж ніяк. Ось чому, всю дорогу до місця призначення я строчила їй любовні листи з допитом. Але дарма — вона мовчала як риба. 

Ресторанчик «Флейвор» зустрів мене спокусливими ароматами та офіціантом, який допоміг роздягнутися. Він люб'язно вказав мені шлях до столика та навіть оком не смикнув через те, що я була в захисній чорній масці. Він навіть не зробив зауваження, коли я сіла в ній та нервово стала очікувати замовника, періодично відправляючи ба гнівні повідомлення. 

«Май совість! Це ще що за експерименти? Якщо ти не скажеш мені до кого я прийшла та чому, я розвернуся та піду спати! І ти мене після цього вже точно не розбудиш!»

Певно була таки совість у цієї жінки, бо не минуло й хвилини, як вона відписала мені:

«Сиди та насолоджуйся. Я не так часто тебе відправляю на побачення. Напишеш потім як все минуло»

Що...? Яке ще "побачення"...? Пальці моментально надрукували «З ким?», поки я шукала поглядом крізь сонцезахисні окуляри хоча б одне знайоме обличчя. Але, як на зло, нікого не було видно. Невже ба звела мене з якимось невідомим чоловіком? Якщо він спробує до мене сьогодні доторкнутися, я його точно контужу чимось важким і чхати мені, що потім доведеться виплачувати борг. Після ранішніх пригод можу собі дозволити!

«З доволі ввічливим та прекрасним представником чоловічого генофонду. Тому одягай личину для твого коханого Лайонельчика та насолоджуйся. Я спеціально скасувала для тебе на завтра всі можливі підробітки. Тому відпочинь, золотко. Рубі розказала мені про психіатрію.  Гадаю спокійний вечір при свічках піде тобі на користь. Тим паче він тобі давно подобався. П. С. Якщо ви надумаєте одружитися, спишу тобі залишок боргу як весільний подарунок»

Чим довше я читала повідомлення від ба, тим сильніше мені хотілося стукнутися головою об стіл. Так, Лайонел мені однозначно подобався вже довгий час та був моїм найпостійнішим клієнтом. Він ніколи не перетинав межі, завжди турбувався про мене та піклувався так, ніби я дійсно була його дівчиною. Але... Чому він вирішив влаштувати все це саме зараз? Після того клятого ілюзіоніста, мене досі пробирав холод від чужих дотиків. 

Я зробила глибокий подих та повільно змінила образ на той, в якому завжди була з Лайом. Пальці стягнули захисну маску та поклали в кишеню. Потім зняли окуляри та розпустили волосся, яке було зібране в тугий хвіст. За стільки років цей образ був для мене вже майже рідним, тому не викликав відрази, як то бувало з новими обличчями. 

— Хайлайн? — почувся проникливий голос за моєю спиною. Варто було мені повернутися, як в поле зору відразу ж кинулися квіти та знайома посмішка.  — Маєш як завжди прекрасний вигляд. Я скучив за тобою. 

Лайонел зробив кілька кроків до мене та м'яко поцілував у маківку. Мені вартувало добрячих зусиль, аби не смикнутися, але чомусь саме він не викликав у мене такого сильного хвилювання, як Айрон. Можливо, цей вечір буде гарною нагодою стерти свої страхи та поцілунок ілюзіоніста з пам'яті.