Розділ №20.1. Ляпас від реальності

Потрібно було йти в школу, аби забрати Джейд. Купити щось поснідати нарешті. Та ще купа різних справ, які за мене ніхто не зробить. Тому я  зібрала себе, різко підвелася з дивану, витерла щоки й пішла за своєю сумкою. 

— Мені час забирати Джейд… — пробурмотіла я, прямуючи до дверей. — Зустрінемось увечорі.

— Добре… Я постараюся сьогодні прийти раніше, щоб ти могла відпочити. Якщо що, дзвони… добре…? 

Слідчий мовчки провернув магією замок та дозволив мені зберегти свою гордість та самоповагу. Я йшла сходинками, а потім замерзлою вулицею та ніяк не могла викинути з голови його слова. Невже навіть той покидьок бачив мої почуття, в той час, коли я сама намагалася їх ігнорувати? Шкода, що так само легко не можна було ігнорувати бабусю Сейн, яка стала мені друкувати повідомлення зі швидкістю п’ять смс на хвилину. 

«Ти там жива? Чи не дуже? Чи дуже не жива? Чи не дуже жива? Чи просто безсовісна, що так і не подзвонила старій нещасній жінці? Точно безсовісна! Хоч не забула забрати маленьке чудовисько?»

«Не забула, ба» — гірко всміхнулася й набрала відповідь. Але варто мені було поставити телефон до кишені, як ця “немічна” знову написала мені. 

«А про те, що в тебе ввечері ще одна робота, не забула? Дуже сподіваюся, що все пройде ідеально, бо платять там круглу суму. Скажи мені, що ти постараєшся!»

Я глянула на екран, потім на свої тремтячі пальці. Ба як завжди була  у своєму репертуарі. Хай там кінець світу, а підробіток ніхто не скасовував. Мені здається, що вона навіть після кремації забере мій попіл в урні та відправить його до якогось вітряка, аби я не розслаблялася. 

«Я постараюся…» — натиснула «відправити» й додала подумки: “…не з’їхати з глузду до кінця вечора”.

Напевно так воно й було краще. Порину з головою у свої прямі обов’язки, зароблю купу грошей та забуду як страшний сон усе те, що відбулося сьогодні. До біса. Годі з мого серця всіх цих любовних історій. Від них одні проблеми. 

_________________

Як ви сьогодні? Плече потрохи пускає, тому дописала вам проду. Сподіваюся далі повернусь до нормального графіка. Зі світлом, до речі, теж стало трохи краще. Не вимикали вже. А як ваше світло? є?