Розділ №13. Нестерпна жінка

За столиком зачаїлася могильна тиша. Одногрупники Лайонела шоковано витріщалися на його реакцію, поки до мене почало доходити, що саме я ляпнула та кому. Але той, видно, й сам був не проти, тому що тихо пробубонів собі під ніс «Повія дійсно краще. Амінь». Від цих слів очі Еліс розлючено засвітилися, ніби їй не вручили медаль за перше місце на змаганнях. Дивитись на цю блондинку було настільки огидно, що захотілося стерти й залишки цієї посмішки на її вустах. Тому я вирішила пустити в хід наш стандартний план для подібних питань.

— Знаєш, любий? Я якось не хочу втрачати стільки грошей через чужу паранойю. Покажи їм фото чи що, — спокійно запропонувала йому. Ми були парою так давно, що цього добра в нас було багато. Принаймні для його матінки вистачило знімків трьох річної давності й жіночих речей в домі. — Твої друзі з академії такі недовірливі… Ще й грубіяни…

— Не ображайся на них, люба… — ледь обійняв він мене однією рукою за плечі та заспокійливо провів уздовж руки. — Вони просто звикли довіряти лише побаченому. 

— Хай подивляться, — знизала плечима та відпила з бокала вино, все ще спопеляючи поглядом блондинку. — Можливо їм стане легше… Хоча…? Я б не розраховувала. 

Чоловік байдуже розблокував телефон та відкрив галерею, забиту нашими спільними фото в різних місцях. Ось, ми їмо в ресторані. Ось, ми босоніж гуляємо вздовж набережної. Ось, разом складаємо пазли на свята. За ці три роки в нашій галереї накопичилося багацько подібного добра, тому я ані краплі не переймалася за це. 

А от Елісон ніби лимона їла, поки змінювалися фотокартки. Вона випила за один раз цілий келих та відібрала з рук Лая телефон.  Її пальці ліниво провели вздовж екрана, гортаючи галерею до самого низу, а потім назад. Не знаю чим він їй так насолив, але ця жінка точно не купилася. Ревнувала — так. Але не повірила. Ніби точно знала, що це неможливо.  І наступні її слова стали тому підтвердженням:

— Подумаєш? — хмикнула вона, стираючи уявну пилюку з дорогої блузки та посуваючи телефон назад на центр столу. — Зробити ці фото нічого не вартує. У всіх друзів таких "доказів" повно. Вам нічого не заважало їх завчасно зробити. Тим паче, що часу було вдосталь. Ми всі тут маємо юридичну освіту. І всі розуміємо, що способів все це організувати теж море. Слабенька доказова база насправді…

— А яка ж тоді буде достатня?  — поцікавилася, ледь здіймаючи брови. В голові огидно гуло від втоми і я випила ще трохи, сподіваючись, що спазм мине. —  Хочете зіграти в бліц питання, влаштувати нам допит? Не занадто по-дитячому? Ми всі дорослі люди і я взагалі не розумію, чому з Лайом маємо щось доказувати вам. 

— Ну, що ви? Звісно, ми дорослі люди вже. Тому я більш ніж впевнена, що ви проговорили всі можливі питання і ваш допит не матиме жодного сенсу, — знизала вона плечима, так і читаючи мої думки. Коли вже хтось із цих чоловіків нарешті закриє її рот шматком ковбаси, га? Від її бубоніння в мене вже голова болить. — Особисто мені цілком вистачить вашого поцілунку.

— Годі тобі, — буркнув Рой, відпиваючи зі стакана. А я аж завмерла від неочікуваності. Може нам ще й переспати посеред зали? Що за нестерпна жінка… Ніби поцілунок не може обманути… Теж мені!  —  Це нісенітниця, Лісо. Ти б ще за ручки сказала їм протриматися... До чого весь цей цирк? Думаєш він цілуватися не вміє?

— У неї просто фетиш такий, — вискалився інший та розсміявся, мало не випльовуючи з рота відбивну. — Звикла на допитах спостерігати за чужим особистим, от і прагне свої еротичні фантазії втілити в життя.

— Може і вміє, — спокійно відповіла дівчина, закидаючи ногу на ногу. В холодних очах майнув сталевий блиск й вона переможно сперлась зручніше на спинку. — Але його нудить від поцілунків. Принаймні з жінками.

— Ти смієшся? — розреготався Рой, поки мій фіктивний хлопець одним своїм поглядом ховав у свіжу могилу цю гадюку. Пальці на моїй руці невагомо стиснулися сильніше, видаючи нерви Лая. — Щось реалістичніше не могла придумати?

— Я цілувала його тричі в академії. І кожен раз його нудило, — мало не прогарчала вона, поки я намагалася усвідомити почуте. Так далеко я в його пам'ять не забиралася, але судячи з того як він стискав мою долоню зараз, ця гієна мала рацію. — І не лише зі мною. Тому так, Лаю, я вимагаю поцілунок. Чи від неї тебе теж нудить?

— Мене нудить від тебе, Елісон, — тільки й мовив він. — Вино твоє, люба.

Тепла долоня Лайонела  ледь торкнулася моєї щоки, аби я повернулась до нього обличчям. Тонкі пальці обережно провели по губах, даючи час усвідомити натяк про чайові на круглу суму, якої вистачило б мені покрити добрячу частину боргу. Щось всередині м'яко запротестувало, ніби вмовляючи не робити дурниць. Але було вже пізно. Губи Чойза п'янко зім'яли мої та стали невагомо цілувати. Не минуло й кількох секунд, як його язик став облизувати їх по краю перш ніж увійти всередину. 

Якусь мить, я намагалася усвідомити свої почуття та змиритися із тим, що відбувалося. Ні, мені не було неприємно, скоріше…неочікувано. Тому я й не відразу стала відповідати йому. Але варто мені було втягнутися, як прийшло відчуття якогось затишку та спокою. Лай чудово цілувався. І я сподівалася, що та гадюка це теж бачить. 

Варто було мені перевести погляд на ту божевільну, як моє серце злякано пропустило поштовх і я зустрілася очима з майже чорним поглядом Айрона Айза за її спиною. Ось тобі й поцілувалася…