Розділ №2.1. Контужений паразауролоф

Смішно й сказати, але він дійсно вмостився на дивані з чашкою кави та дивився в телевізорі якийсь фільм. Мені навіть цікаво стало, що може подобатися такому лінивому чоловікові. Тому я нахабно сіла поруч на дивані й з жахом усвідомила, що він увімкнув перший ліпший канал з якимось любовним фільмом. Ще й з області рожевих поні. Де жінка кричить "Майкле? Що ж нам тепер робити?", а він їй такий "Я все вирішу!". А потім вона дає йому прочухана й розв’язує свої проблеми сама. 

— Як ви взагалі можете дивитися це…? — прошепотіла собі під ніс, забираючись з ногами та прикриваючи долонею очі. — В мене кров з вух поллється якщо цей мачо ще раз назве її зайчиком.  Склероз в нього чи що...? Ім’я забув?

— Цілком можливо, — погодився він зі мною. — У подібному жанрі це часто трапляється. 

— І вас не лякають такі фільми своєю тупістю та любовними п’ятикутниками? 

— Я передивився всі частини «Маленької Ліло» та знаю, що їй подобається Білі, а він  закоханий в її подружку Сьюзі, котра в сімдесят шостій серії виявиться злочинницею. Гадаєте, мене в цьому житті ще щось може здивувати? — сонно потягнувся  чоловік та притулився щокою до бильця. Наші ноги доторкнулися один до одного і я нервово перевела погляд на власника. А тому хоч би що. — Головне, щоб не вийшов сьомий сезон, бо його я точно не переживу…

Я хотіла було щось відповісти, але варто було мені повернути обличчя ліворуч, як це саме обличчя заснуло й повільно сповзло по спинці на моє плече. Ось так легко, ніби ми не говорили з ним кілька хвилин тому. Просто взяв та вирубився! Ба більше! Коли я спробувала відсунути його від себе, ці сімдесят кілограмів ліні притягнути мене в обійми замість подушки та звалили на інший край! А казав, що не збоченець! Он, як втулив свої губи в мою шию! Так би й стукнула його! 

Ніби по команді, в кишені задзвенів телефон й це чудовисько сонно намацало його та випадково увімкнули гучномовець. 

— О, бачу, ви не спите, містере Айроне, — почувся загрозливий скрипучий голос в слухавці, від якого мені стало до біса неприємно. А от цьому хоч би що там! 

— Сплю, — вимовив він, зручніше вмощуючись на мені та вимикаючи дзвінок. Поки я шоковано намагалася зрозуміти, що зараз відбувалося, дзвінок знову повторився. — Та хто там дзвонить в таку рань...! 

— Я відберу у вас все, що ви цінуєте та знищу! — верещали на тому боці, поки Айрон судомно намагався вимкнути пристрій. А потім  загарчав. 

— Агов ти, недобитий археоптерикс! Хто погрожує жертві посеред ночі?! — завівся він не на жарт так, що всі металеві речі загули в кімнаті, загрозливо нависаючи зверху. Разом з колекцією ножів, які висіли на стіні, ніби в маніяка. — В тебе взагалі клепки немає? Як я можу боятися їх, коли сплю? Набери зранку, коли я висплюсь, паразауролоф контужений! 

Телефон мага вимкнувся, розібрався на дрібні деталі  та полетів за допомогою магії на стіл. Айрон з тими ж заплющеними очима виснажено видихнув повітря та закинув зверху ногу. Й перш ніж знову заснути пробубонів собі під ніс:

— Кляті метаморфи... Ненавиджу...!

А я все ще лежала під ним, неспроможна поворухнутися. Чи то через його немаленьку вагу, яка придавила мене зверху. Чи то через губи, які застигли на небезпечній відстані від моєї шиї. Чи то  він того, наскільки цей чоловік контролював металевий фон у квартирі навіть коли спав.  З нього станеться рефлекторно пробити мені голову чайною ложечкою чи впустити на мене один з цих ножів, які висіли зараз під стелею. Тому я не придумала нічого розумнішого ніж спробувати розслабитись та дочекатися поки металеві предмети в кімнаті не опустяться самі. Але не розрахувала своїх сил та теж заснула.

______________________________________________

Доброї ночі вам. Хвилинка милості) Напишіть в коментарях, що ви маєте дітей в своєму оточенні, не говорячи про це прямо) Давайте подивимось, скільки нас тут зібралося) можна кілька варіантів,) 

«Baby shark tu tu tu tu ru ru»