Розділ 72

Кайла

Данте в усій цій ситуації дійсно тримається молодцем: не піддається на провокації й щосили намагається заспокоїти мого розлюченого тата. Я ж подумки обіцяю собі, що якщо він залишиться живим після сьогоднішньої розмови і ми все ще будемо парою, то вночі я обов'язково порадую не лише його самого, а й його чоловічу гідність.

— Жаку, у мене від початку не було абсолютно жодного наміру затягти твою доньку до себе в ліжко, але все склалося так, що я…

— Невже закохався в неї? — я в цей момент подумки закочую очі до стелі й тихо питаю себе, чи зможе взагалі мій тато хоча б раз вислухати Данте до кінця і не перебивати його на пів слові.

— Так, Жаку, я дійсно всім серцем люблю твою доньку і хочу офіційно з нею одружитися, — без найменшого страху в голосі й тим паче без жодного тремтіння твердо промовляє Данте, і я від цих слів уже готова прямо зараз із вереском кинутися йому на шию й зацілувати.

— От і чудово, — раптова хитрість і задоволення, що з'являються на обличчі тата, мені дуже сильно не подобаються — прямо-таки неймовірно сильно пророкують чергову бурю. — Кайло, негайно йди збирай усі свої речі й забирай Арчі, ми прямо зараз їдемо додому, — наказує мені тато, а я лише дивлюся на нього й підводжу одну брову.

— Я нікуди звідси не поїду, — з твердим обуренням у голосі відрізаю я.

— Що ти зараз сказала? — тато різко повертається до мене й обдаровує одночасно злим і шалено здивованим поглядом.

— Я залишуся тут, разом із Данте, — я рішуче підходжу до свого мафіозі й міцно беру його за руку, ніжно притискаючись до його сильного плеча, а він дивиться на мене з такою теплотою в очах, від якої моє серце миттєво перестає так скажено битися. — Я справді люблю його, тату, і якщо ти ще не готовий прийняти цей факт, то просто їдь до себе додому, і ми спокійно поговоримо з тобою тільки тоді, коли ти будеш повністю до цього готовий.

Напевно, мені все ж не варто було говорити це в такій різкій формі, але всі ці слова йшли від самого серця, і мені здавалося, що я зробила все абсолютно правильно, хоча тато, судячи з усього, так зовсім не вважав.

Він спочатку якось дивно хмикає і навіть обдаровує нас підозрілою посмішкою, а наступної миті починає люто діставати з кобури свій заряджений пістолет, і я знову панікую, геть не розуміючи, що саме він задумав.

— Любиш його, значить, ну-ну, — він швидко перевіряє кількість патронів в обоймі, а після цього повільним, загрозливим кроком починає насуватися прямо на нас. — Вважай, що ти вже труп, Данте, — крізь зуби сичить мій батько.

Коли тато раптово переходить на швидкий біг, я злякано відчіпляюся від Данте, і той миттєво вибігає на вулицю. Батько кидається за ним, а я з криками біжу слідом за батьком.

Я ніколи в своєму житті не думала, що одного разу стоятиму на просторій веранді розкішної вілли посеред океану й на власні очі спостерігатиму за тим, як двоє дорослих і грізних чоловіків грають у справжнісінькі наздоганялки на золотому піску.

Тато періодично стріляє в повітря, бігає за Данте по всьому двору й проклинає його всіма найстрашнішими прокльонами, які тільки знає, а ще обзиває мого чоловіка такими хитромудрими словами, яких навіть я за все своє життя жодного разу не чула.

Звісно, після перших же гучних пострілів озброєна охорона вілли хотіла негайно втрутитися й допомогти своєму босу, але Данте лише суворо скомандував їм залишатися на своїх місцях і ні в якому разі не чіпати його майбутнього тестя, від чого тато розлютився ще дужче.

Тільки через пів години цієї божевільної погоні, коли сил бігати не залишається вже ні в Данте, ні в тата, вони нарешті зупиняються один навпроти одного на пристойній відстані й починають важко дихати.

Данте просто втомлено спирається руками на свої коліна, намагаючись відновити дихання, а в руці тата все ще затиснутий заряджений пістолет, але я тепер більш ніж упевнена, що стріляти на ураження в Данте він точно не стане.

Тільки коли обидва чоловіки остаточно віддихуються і повільно підходять до веранди, де я весь цей час стою і з широкою усмішкою спостерігаю за ними, тато робить черговий глибокий вдих і з задоволеним усміхом промовляє:

— Але знаєш, Данте, я насправді дуже радий, що моїм зятем станеш саме ти.

І, весело посміхнувшись мені на прощання, тато спокійно заходить у будинок і прямує до вітальні наливати собі віскі, а я залишаюся стояти навпроти розпатланого Данте і з ніжністю на нього дивлюся.

— Ще жоден хлопець у моєму житті не вистояв проти мого грізного батька.

— Мені приємно бути першим і в цій справі теж, — на обличчі Данте нарешті з'являється його фірмова легка усмішка, а я кокетливо закушую свою нижню губу.

— Ти прийдеш до мене сьогодні ввечері? — тихо питаю я, щоб тато в будинку випадково нас не почув.

— Щось я не пригадую, щоб хоч раз у житті відповідав тобі «ні» на такі пропозиції, — его сильна рука плавно лягає мені на талію й владно притягує до свого гарячого тіла.

— Тоді я буду дуже сильно на тебе чекати, адже для мого найбезстрашнішого героя у мене сьогодні вночі приготований, — я схвильовано стаю на навшпиньки і шепочу йому прямо на вухо, — дуже приємний і незабутній сюрприз.

— Я чекатиму з нетерпінням, — так само палко шепоче він мені у відповідь, і від його теплого подиху моїм тілом миттєво пробігають приємні імпульси.