Розділ 54

Кайла

— І як тобі Данте? — улесливо цікавиться Клара, коли ми розслаблено ніжимося на шезлонгах під величезними сонцезахисними парасольками біля великого блакитного басейну.

— Кларо, ти знову за своє? — у моєму голосі чітко бринить роздратування. За останні кілька годин ця невиправна романтична натура задавала мені це дурне запитання вже щонайменше двічі.

— Ну а що в цьому такого? — здивування на її обличчі виглядає настільки щирим і справжнім, що, якби я не знала її занадто добре, точно діагностувала б їй раптову амнезію.

— Ну так, справді, що тут такого! — отруйно дражню її я, невдоволено поправляючи сонцезахисні окуляри.

— Кайло, мені не здається? Ти що, злишся?

— Та ти що? Серйозно?! — тепер уже я повертаю до неї голову й дивлюся на подругу з невиданим, саркастичним подивом.

— Так, ти безумовно на щось злишся, — Клара задумливо підпирає рукою підборіддя, занурюючись у свої письменницькі роздуми.

— О, і на що ж, цікаво дізнатися? — вирішую все-таки поцікавитися. Мені шалено цікаво послухати, яку чергову книжкову теорію змови вона вибудує у своїй голові.

Хоча, якщо чесно, мені глибоко плювати. Розмовляй ми зараз на будь-яку іншу тему, я була б щаслива. Але коли вона вже третю чи четверту годину поспіль уперто намагається вивести мене на розмову про Данте... Це починає бісити настільки сильно, що хочеться встати й закопати її прямо тут, на цьому безлюдному острові.

— Ну... може, між тобою й Данте вночі щось сталося, і тепер ти просто не знаєш, як нам про це розповісти?

Я ледве стримую важкий, приречений стогін, який так і рветься з грудей. Ну не може ця фанатка любовних романів не вигадувати солодких історій кохання в реальному житті й не сватати всіх підряд! Їй тільки волю дай.

— Та-а-ак, — протягую я, і в цю секунду мені нестерпно хочеться легким рухом руки зіштовхнути мою дорогу подругу прямо в прохолодну воду басейну.

— Кайло, ну ти ж знаєш, що ти завжди можеш нам довіритися, — продовжує гнути свою лінію Клара, дивлячись на мене з таким трагічним виразом обличчя, ніби в мене хтось помер, а я вперто приховую ім'я покійного. — Я і Майя завжди тебе підтримаємо. Навіть якщо ти захочеш когось холоднокровно вбити.

— А Лоренс, якщо потрібно, з радістю допоможе роздобути для цього підходящу зброю, — з легкою усмішкою додає кузина Данте, граціозно присідаючи на вільний шезлонг ліворуч від мене.

Джейн з'являється як завжди раптово й безшумно. Ми з Кларою приголомшено витріщаємося на неї, адже подібна заява з вуст витонченої дівчини звучить... ну дуже кримінально.

— Ти зараз це серйозно? — здивовано видихає Клара, округливши очі, а я лише з наростаючим інтересом впираюся поглядом у Джейн.

— Абсолютно. Не бачу в цьому взагалі ніякої проблеми, дівчата. Повірте, якщо я ласково попрошу Лоренса дістати для мене атомну бомбу, він переверне весь світ, але зробить це, — з хитрою, змовницькою усмішкою підмигує Джейн і починає неквапливо наносити на свою бездоганну шкіру сонцезахисний крем.

— Ну так, ви ж із ним... дуже близькі, — зі смішком зауважую я, і тепер уже Клара підозріло витріщається на мене.

— Ми просто хороші друзі, Кайло.

— Дуже хороші друзі, — багатозначно повторюю я, підмигуючи цієї яскравій дівчині з червоним волоссям.

— А на що ти взагалі готова піти заради нього? — раптом зі щирим інтересом запитує Клара. Я кидаю на подругу здивований погляд — це щось новеньке. Зазвичай Клара не задає такі глибокі й серйозні запитання «в лоб».

— Ну... якщо йому загрожуватиме реальна небезпека, я готова без роздумів убити будь-кого, хто посміє наставити на нього пістолет, — Джейн вимовляє це настільки буденно й просто, що в мене від несподіванки ледь щелепа на педикюр не падає.

— Ого... — тихо коментує Клара. — Оце я розумію... дружба. — Але я ж чудово знаю, яке саме слово крутиться у Клари на язиці. Кохання. Ось тільки я так і не розумію, що саме її зупинило від того, щоб озвучити це вголос.

— У світі мафії правила прості: або ти уб'єш ворога першим, або ворог уб'є тебе. Винятки, дівчата, бувають тільки на сторінках романів, — з легким філософським ухилом зауважує Джейн, граціозно надягаючи на обличчя стильні сонцезахисні окуляри.

А ось це вже явно тонке відсилання до тих самих мафіозних книжок, які так запойно читає Клара, особливо якщо там присутній її улюблений троп «від ненависті до кохання».

— До речі, Кайло, а як у тебе самої справи з Данте? — Джейн різко переводить стрілки на мене, і в мене знову спалахує люте бажання когось утопити.

— У якому сенсі? — вирішую я використати перевірену тактику: відповідати запитанням на запитання. Як відомо, найкращий захист — це напад, ну або на крайній випадок можна прикинутися круглою дурепою. Зізнатися чесно, мені шалено хочеться цього разу розіграти карту наївної дурної дівчинки, але з моїм вибуховим характером це, на жаль, залишається лише недосяжною мрією.

— Я бачила, як пізно вночі він виходив із твоєї кімнати, — заходить здалеку кузина Ріоса, а Клара тут же прислухається і дивлячись на мене максимально підозріло. — І виглядав він, скажімо так, дивно. Чи то трохи розсіяним, чи то занадто задоволеним... Я так і не зрозуміла. Ви переспали?

Та що ж це таке, чорт забирай?!!! Одна половина людства в особі Клари думає, що між мною й босом Маямі зароджуються великі почуття, а друга половина в особі Джейн прямо заявляє, що ми вже щосили перекидаємося в ліжку! Чокнута в них сімейка, і цей діагноз можна вважати офіційно підтвердженим.

— Ні, ми не... — мені вартує колосальних зусиль вимовити ці слова твердо й упевнено. — Ми нічим подібним не займалися!

— О-о, тоді, може, ви займалися чимось іншим? Настільки ж захоплюючим? — вирішує вставити свої єхидні п'ять копійок Клара.

Замість відповіді я люто швиряю в неї пляжний рушник. Подруга спритно ухиляється, заливаючись дзвінким сміхом і ледь не звалюючись зі свого шезлонга.