Розділ 51

Кайла

Я несміливо дивлюся на Данте й уже готова випалити якусь упевнену брехню, як раптом його обличчя розпливається в підозріло щасливій усмішці, і це збиває мене з пантелику.

Чоловік опускає голову й тихо сміється. Цей оксамитовий звук електричним імпульсом проходить по всьому моєму тілу, зачіпаючи найчутливіші й найпотаємніші струни душі.

— Між нами нічого не було, Катастрофо, — Данте знову підіймає на мене свій спокійний і вельми проникливий погляд. На його губах грає ледь помітна, але шалено приваблива усмішка, а на правій щоці з'являється чарівна ямочка.

— Що? — так, мені точно пора почати читати більше розумних книжок, а то за якісь пів години я вже вдруге ставлю це дурне запитання.

— Ти ж так відчаянно хотіла дізнатися, чи переспали ми? Так от, я кажу тобі: ми не займалися нічим подібним, — я все ще дивлюся на нього з явною недовірою, резонно допускаючи думку, що цей маніпулятор може досі гратися зі мною. — Та таблетка, яку я тобі дав, була не просто сильним знеболювальним, а й потужним снодійним.

— Ти... ти мене навмисне усипив?! — обурено видихаю я на підвищених тонах, хоча це запитання можна сміливо віднести до розряду риторичних. Усе й так гранично зрозуміло.

— Я чудово знав, що ти відмовишся спати й почнеш вередувати, — велика рука Данте плавно тягнеться до мого обличчя. Його теплі пальці ніжно торкаються шкіри там, де закінчується лоб і починається скроня. — Тому вирішив трохи схитрувати.

Я вже привідкриваю рота, щоб висловити йому все, що я думаю з приводу його прихованих талантів гіпнотизера, але його вказівний палець миттєво лягає мені на губи, безцеремонно зупиняючи цей лютий порив.

— Можеш вважати це моєю маленькою й заслуженою помстою за всі ті капості, які ти встигла мені влаштувати на віллі. Ну, або... ти можеш прямо зараз віддячити мені за турботу ще одним поцілунком.

— А більше тобі, випадково, нічого не треба? — люб'язно цікавлюся я, але вкладаю в ці слова весь свій зухвалий виклик.

Цей чоловік поводиться аж занадто самовпевнено. Здається, дехто на цьому острові сильно скучив за моїми фірмовими витівками. Ну нічого, босе Ріосе, я влаштую тобі таке веселе життя, що ти ще благатимеш про пощаду.

— Ммм... будь обережнішою зі своїми бажаннями та словами, Катастрофо, — велика долоня чоловіка плавно спускається нижче й лягає прямо на моє горло.

Данте трохи стискає пальці, але зовсім не так, як тоді в кабінеті, коли він кипів від гніву. Зараз він утримує мою шию акуратно, з ледь відчутною силою, яка наочно демонструє його абсолютну владу над ситуацією, але при цьому з такою лякаючою, трепетною ніжністю, яка доводить — він повністю контролює себе.

— А тож у мене можуть раптово прокинутися вельми приховані, дорослі фантазії, які я з величезною радістю захочу протестувати разом із тобою, — останні слова він проговорює мені прямо у вухо, обпалюючи шкіру гарячим диханням.

По тілу в ту ж секунду пробігають мільйони поколюючих імпульсів, і всі вони, як за командою, концентруються десь у низу живота.

— А я б із величезною радістю послала тебе під три чорти, — щосили намагаючись приховати тремтіння й солодке почуття, що нахлинуло, якомога медовіше відповідаю я, дивлячись йому прямо в очі.

Данте явно збирається мені щось заперечити. Він уже відкриває рота, але різкий звук вхідного дзвінка на його телефоні так і не дає йому вимовити ні слова. Мабуть, дзвінок справді важливий, тому що Данте миттєво відстороняється від мене, зробивши пару кроків назад, і тільки після цього натискає на кнопку прийому.

Протягом кількох хвилин він похмуро слухає співрозмовника на тому кінці дроту, коротко кидаючи поодинокі фрази, а потім відключає виклик. Він переводить на мене задумливий погляд, наче всередині нього зараз відбувається жорстока боротьба: кинути все й терміново зайнятися справами мафії чи нахабно продовжити нашу перервану маленьку гру.

— Ходімо, — коротко кидає чоловік, перш ніж розвернутися й стрімким кроком направитися на вихід зі спальні.

Мені нічого більше не залишається, окрім як слухняно рушити слідом за ним, і навіть Арчі зволить нарешті злізти з моєї м'якої подушки. Він жваво соскакує на підлогу й дріботить лапками поруч із нами, вирішивши особисто перевірити, куди це так терміново направляється грізний Данте і навіщо я, ніби прив'язана, плетуся за ним.