Розділ 49

Кайла

— А що ти скажеш щодо цієї соковитої ягідки? — весело цікавиться Джейн.

Вона стоїть спиною до кухонної стільниці, кокетливо тримаючи двома пальцями часточку стиглої полуниці й підносячи її прямо до губ Лоренса.

Охоронець стоїть упритул до неї, розслаблено спершись плечем об корпус великого холодильника й невимушено засунувши вільну руку в кишеню бавовняних літніх штанів.

— Дженні, ти ж чудово знаєш, що я не люблю полуницю, — рівним тоном відповідає їй чоловік.

— Я от теж терпіти не можу прокидатися о шостій ранку, особливо коли знімальний процес стартує лише о дев'ятій. Але ти завжди мені на це що кажеш? — на красивому обличчі Джейн розцвітає хитра, переможна усмішка, яка буквально кричить: «Ти спійманий на гачок, любий, і відпиратися тепер абсолютно марно».

— Що це корисно для організму, — тихо буркає Лоренс.

Я поквапом прикриваю рот долонею, щоб не розсміятися на весь голос і не виказати своєї присутності. Бачити цього суворого, зазвичай замкнутого й непроникного чоловіка таким піддатливим — справжній атракціон.

— Ну от і не сперечайся зі мною, а просто їж, — ласкаво щебече Джейн.

І Лоренс... слухняно нахиляється й акуратно бере з її пальців часточку фрукта. Моя пам'ять миттєво, як на гріх, витягує із засіків ту саму пікантну сцену з булочками на кухні Данте. Внизу живота в ту ж секунду проноситься дивний і абсолютно незнайомий мені імпульс.

— Ну? — з надією запитує Джейн, поки чоловік похмуро розжовує ягоду.

— Кисленька, — резюмує він, проте в його очах проминає теплота. Дівчина задоволено розвертається назад до обробної дошки й продовжує впевнено орудувати ножем. — Але для фруктового салату підійде якраз.

Лоренс робить ще один короткий крок уперед, практично стираючи відстань між ними.

— Ти добре спала цієї ніччю? — тихо, з якоюсь особливою турботою цікавиться він.

— Так, чудово. А чому ти запитуєш? — Джейн на мить скидає на нього погляд, але тут же знову концентрується на нарізці, поклавши на дошку очищений банан.

— Ти вчора дивилася свій серіал до пізньої ночі, — починає розмірено перераховувати Лоренс, уважним поглядом вивчаючи профіль її обличчя. — Мені в підсумку довелося особисто вимикати телевізор. А сьогодні ти підхопилася о п'ятій ранку й куховариш.

— Ну і що в цьому такого?

— Ти не зносиш ранніх підйомів, Дженні. А ще ти завжди вмикаєш один і той самий серіал тільки тоді, коли сильно хвилюєшся або якщо через щось переживаєш.

— Зі мною все в повному порядку, ти просто вигадуєш... — Джейн починає різати банан утричі швидше, і навіть зі спини чітко видно, як сильно вона занервувала від його проникливості.

— Дженні, — неймовірно ласкаво вимовляє охоронець.

Він простягає свою велику руку й обережно перехоплює її зап'ястя, у якому вона стискає ніж, м'яко змушуючи її зупинитися, на що дівчина повільно повертає до нього голову.

З мого ракурсу важко зрозуміти, що саме вона зараз відчуває, але мені здається, що в її очах проминає зачаївшийся, ретельно приховуваний страх. Вона явно чогось шалено боїться, але відчайдушно не хоче, щоб про цю слабкість хтось дізнався.

— Ти завжди можеш сказати мені, якщо тебе щось лякає... — тихо продовжує Лоренс.

— Можна я тебе обійму? — раптом зовсім тихо, з якоюсь невпевненістю запитує Джейн.

У мене від цієї плани сцени ледь щелепа на кухонний паркет не впала. Я б у житті не подумала, що така завжди жвава й життєрадісна акторка здатна бути такою неймовірно зворушливою, м'якою та беззахисною.

Лоренс замість відповіді просто коротко киває. Джейн на секунду несміливо озирається на всі боки й тільки після цього повністю розвертається до нього, міцно обіймаючи чоловіка за шию й довірливо притискаючись щокою до його широких грудей.

Лоренс тієї ж миті дбайливо замикає руки на її талії. І навіть попри те, що Джейн досить висока дівчина, зараз, в обіймах цього жилавого, міцно складеного чоловіка, вона буквально потонула. Її майже не видно за його широкою спиною, і це виглядає настільки ніжно й інтимно, що в мене в самої куточки очей зволожуються. Захотілося за шторку сховатися від надміру почуттів.

— І давно твій особистий психолог порадив тобі використовувати мене як плюшевого ведмедика для обіймів? — хрипко запитує Лоренс, ніжно ведучи носом по її шовковистому волоссю, вдихаючи його запах.

— Наче ти маєш щось проти, — зі звичною жартівливою ноткою відгукується Джейн.

Я помічаю, як масивні плечі охоронця остаточно розслабляються, а на губах проминає подоба рідкісної, щирої усмішки, яку Джейн, уткнувшись йому в груди, фізично не може побачити.

— Ні, — ледь чутно бурмоче цей сексуальний охоронець, і я на силу розрізняю його відповідь. — Обіймай стільки, скільки тобі потрібно.

— Лоренсе, я...

— Тобі в дитинстві не казали, що підслуховувати чужі розмови — це щонайменше некрасиво? — лунає прямо над моїм вухом суворий голос Данте.

Я різко зажмурююся, подумки картаючи себе останніми словами за те, що припустилася такої дурної, непростимої помилки й втратила пильність. До безумства прикро, що Данте перервав нас на найцікавішому місці, і я так і не почула, що саме Джейн збиралася сказати Лоренсу.

Однак варто мені різко розвернутися й зустрітися поглядом зі спопеляючими темними очима Ріоса, як я миттєво згадую справжню мету своєї втечі зі спальні.

Згадавши про поцілунок і заплановану помсту, я випрямляюся на повний зріст і обдаровую його найсуворішим поглядом, на який тільки здатна.

— Ходімо за мною, — змовницьки шепочу я, щоб не відволікати парочку, яка обіймається на кухні.

І перш ніж Данте встигає вставити бодай одне своє вагоме слово, я рішуче хапаю його за величезну, теплу долоню й силою тягну за собою назад по сходах — у кімнату, де провела цю ніч.