Розділ 46

Данте

— Дідько, як же розколюється голова... — стогне Кайла, роблячи слабку спробу повільно сісти в ліжку.

Підвівшись із крісла, я підходжу до ліжка й акуратно опускаюся на його край. Матрац під моєю вагою відчутно прогинається, а дівчина тут же похмуро повертає голову в мій бік, судорожно масажуючи пальцями коріння волосся, наче це може вгамувати пульсуючий біль.

За панорамними вікнами вілли вже раскинулася непроглядна тропічна ніч, а стрілки годинника плавно наближаються до одинадцятої вечора. Простору спальню заливає м'яке, приглушене жовте світло нічника, який Енцо передбачливо ввімкнув одразу після того, як я на руках заніс непритомну дівчину до кімнати.

Зараз мій брат уже міцно спить у своїх апартаментах на протилежному боці вілли, а Джейн, швидше за все, влаштовується у своїй кімнаті за переглядом чергового романтичного серіалу — це її улюблений спосіб розслабитися в примусовій відпустці. І тільки я не можу дозволити собі заснути.

Я чітко розумію, що не стулю очей після того кошмару, який розгорнувся на моїй віллі в Маямі. Наразі для мене життєво важливо особисто переконатися в стані Кайли й подбати про доньку мого близького друга. Власне благополуччя та відпочинок можуть почекати.

— Що ти забув у моїй спальні? — вередливо цікавиться Кайла, невдоволено мружачись від нового спалаху болю.

— Дай мені руку, — спокійно наказую я, тягнучись до приліжкової тумбочки за блістером сильного знеболювального та склянкою прохолодної води, що теж там стоїть.

— Навіщо це? — вона нарешті зволить прямо подивитися на мене, але корчить при цьому таку міну, ніби я найкисліший лимон, який її змушують з'їсти проти волі.

— У тебе сильно болить голова після удару, тобі необхідно випити таблетку. Так що перестань ставити дурні запитання й почни нарешті просто слухатися.

Я готовий до того, що Кайла зараз демонстративно закотить очі у своїй звичній манері, але від одного лише легкого руху головою вона знову болісно мружиться. Саме тому вона не починає влаштовувати черговий бунт, а слухняно простягає долоню. Я видавлюю капсулу на її тонкі пальці й передаю склянку з водою.

Швидко запивши ліки й повернувши мені склянку, Кайла втомлено відкидається назад на м'які подушки, проте хмурити акуратні брівки так і не припиняє.

У цей момент вона дивовижно сильно нагадує мені примхливе новонароджене немовля, яке голосно кричить на руках у матері, обурюючись тим фактом, що його безцеремонно вирвали з безпечної зони й притащили в цей складний, незрозумілий світ.

На відміну від своєї навіженої власниці, маленький Арчі мирно сопить на м'якій лежанці в далекому кутку кімнати. Цуценя теж довелося в екстреному порядку забрати з собою з Маямі, адже я чудово розумію: Кайла ніколи в житті не пробачила б мені, якби її улюбленець залишився на розгромленій віллі.

Та й я, попри свою репутацію, не є закінченим чудовиськом, щоб кинути беззахисну тварину там. І нехай спочатку я виступав категорично проти присутності собаки в домі, але якщо вже я офіційно дав свій дозвіл — значить, зобов'язаний нести за нього повну відповідальність.

— І довго ты плануєш тут сидіти? — буркає моя особиста катастрофа, втомлено накриваючи очі тильним боком долоні.

— Рівно доти, доки ти остаточно не заснеш, — озвучую я перше, що спадає мені на думку.

Найдивніше полягає в тому, що я дійсно вперше в житті не відчуваю жодного бажання йти й залишати її одну. Можливо, коріння цього дивного пориву криється в глухому почутті провини. Я злюся на самого себе за те, що недогледів, розслабився й дозволив якимось прийшлим покидькам ударити її по обличчю в моєму власному домі.

— А якщо я взагалі не хочу спати? — крізь сонний шепіт я чітко уловлюю знайомі нотки виклику, від чого на моїх губах сама собою з'являється задоволена усмішка.

Якщо Кайла продовжує зухвалити й щосили намагається вивести мене на сильні емоції — значить, дівчисько йде на поправку.

— Не спи, — максимально лаконічно відзиваюся я.

— Тоді, може, ти хоча б перестанеш так пильно на мене дивитися й просто відвернешся? — вона різко прибирає руку від обличчя, і я чітко бачу, як на її блідій шкірі сильне роздратування змішується з утомою.

— Ні, — відповідаю я, зберігаючи абсолютний, непохитний спокій.

— У мене що, на лобі великими літерами написано, що мені життєво необхідна нянька, яка стоятиме над душею?! — її колишню слабкість і легку дезорієнтацію стрімко витісняє звичний гнів.

І чому жінок, чорт забирай, так важко зрозуміти?

Якщо ти не зустрічаєш їх із червоною килимовою доріжкою біля самого входу на віллу, вони миттєво оголошують тобі війну. Але варто проявити елементарну турботу, вирішити посидіти поруч і особисто проконтролювати її безпеку, як вона тут же починає качати права й голосно міркувати про порушення особистих кордонів.

Сили мафії та всі гріхи Маямі, як узагалі влаштований мозок цих дівчат?!

— Я вкрай не раджу тобі починати зараз істерику, — жорстко попереджаю я, адже весь цей затяжний спектакль починає втомлювати. — Я надто втомився за сьогодні, щоб брати участь у твоїх сценах. Так що просто закрий рота, полеж спокійно й спробуй заснути.

— То, може, тобі просто варто забратися звідси?! — огризається Кайла, змушуючи мене важко зітхнути. Розмовляти з цією впертою катастрофою неможливо. — До чого всі ці великі жертви, Ріосе? Можеш дати наказ своїй покоївці, щоб вона сиділа й пильнувала мене, а сам іди займайся своїми важливими справами. Навіщо влаштовувати цей дешевий цирк?

— Протягом усього твого перебування в моєму домі цирк тут влаштовувала виключно ти, — мені остаточно набридає вдавати з себе м'якого, розуміючого опікуна й стримувати внутрішню лють, тому я вирішую раз і назавжди розставити всі крапки над «i», відкривши цій дурній дівчині очі на сурову реальність. — Зараз ми перебуваємо на моєму закритому острові посеред океану. І якщо ти не хочеш, щоб наступного разу тебе успішно викрали й використали як важіль тиску на твого батька, то зроби ласку: перестань поводитися як ображений, примхливий підліток і почни нарешті беззаперечно слухатися моїх наказів. Доля виявилася милосердною до тебе цього разу, Кайло, але наступного разу вона може повернутися до тебе дупою.