Розділ 43

Кайла

День сьогодні з самого ранку видався похмурим.

Провозившись із нудьги за переглядом серіалу майже до самого обіду, я в якийсь момент вирішую, що пора взяти себе в руки й зайнятися вихованням свого пухнастого хлопчика.

Попередньо я ґрунтовно понишпорила в інтернеті, виписала корисні поради з дресирування, вивчила, яких команд узагалі можна навчити цуценя в такому юному віці, і тільки після цього озброююся ласощами.

Насамперед я твердо маю намір навчити Арчі базової команди «сидіти». Опустившись на коліна прямо на м'який килим, я всаджую цуценя перед собою. Малюк кумедно схиляє голову набік, впирається в мене відданим поглядом і починає принюхуватися.

Я затискаю у пальцях ароматний м'ясний шматочок, підношу його до самого носа Арчі, а потім плавно веду руку трохи вгору й назад, за його голову. Малюк, захоплений запахом, тягнеться носом за ласощами й... слухняно опускає попу на підлогу.

— Сидіти! — чітко й лагідно озвучую я команду в ту ж секунду й одразу віддаю йому заслужений трофей.

Коли Арчі квапливо дожовує частування, він знову завмирає, віддано дивлячись на мене. Я дістаю наступний шматочок, демонструю його цуценяті й трохи відходжу назад. Перед тим як він рипається з місця, щоб підбігти до мене, я голосно командую:

— До мене! — Малюк радісно дріботить лапками, тикається носом у мою долоню й тут же отримує свою похвалу.

Я ніжно гладжу його по теплій, шовковистій мордочці, відчуваючи, як на душі теплішає. Мені шалено подобається возитися з Арчі. З появою цього крихітного клубочка на віллі стало не так самотньо, та й гнітюча нудьга нарешті відступила.

Правда, в останні пару днів я практично перестала перетинатися з Данте й Енцо, і це затишшя мене не на жарт хвилює. Справжній напад паніки накрив мене після того, як у нашу «секту» прилетіло коротке повідомлення від Джейн. Подруга написала, що терміново відлітає на острови й деякий час буде повністю поза зоною досяжності.

Якщо говорити щиро, я ні на секунду не сумніваюся, хто саме виступив головним організатором цієї раптової відпустки. Наш суворий, вічно насуплений Бос мафії явно щось недоговорює. Ми з Джейн знайомі не так давно, але в одному я впевнена на всі сто відсотків: спонтанні рішення — це точно не про неї.

Думаю, ви теж уловлюєте запах таємниці в усьому цьому.

Поки я блукаю у своїх невеселих думках, телефон, що лежить на ліжку, заливає кімнату мелодійним дзвінком. Серце радісно підстрибує, адже я вже заздалегідь передчуваю, хто саме вирішив зі мною зв'язатися. І не помиляюся — на екрані світиться груповий відеовиклик від дівчат.

— Усім привіт! — усміхаюся я, приймаючи дзвінок і вмикаючи камеру. — З якого приводу в нас екстрені збори?

— Ну, Кайло, як ти можеш ставити такі дурні запитання? — зі сміхом озивається Клара.

Я переводжу погляд на її віконце й помічаю, що подруга перебуває не вдома. Вона сидить на пасажирському сидінні автомобіля, який на пристойній швидкості кудись мчить, а за вікном миготять міські пейзажі.

— Чому одразу дурні? — притворно ображаюся я, влаштовуючись зручніше на підлозі. — Якщо хтось із вас ініціює дзвінок у розпал дня, значить, у вас точно з'явилися гарячі новини, якими вам не терпиться поділитися.

— Ой, і звідки в тобі раптом прокинулася така вражаюча проникливість? — хмикає Клара. Судячи з її хитрого обличчя, я влучаю в саме яблучко.

— Треба читати детективи, моя дорога, — люб'язно відповідаю я, повчально піднявши вказівний палець.

— Це зараз був тонкий натяк на те, що любовні романи читають виключно дурепи? — Клара так комічно й грізно глипає в камеру, що Майя, яка до цього тихо сиділа в ліжку, не витримує. Вона прискає від сміху й буквально валиться на подушки від реготу, качаючись по ліжку.

— Ні в якому разі! — я розпливаюся в підступній усмішці, стаючи в цей момент точнісінько схожою на злодійку Ізму з мультфільму про імператора Куско. — Просто я, як любляча подруга, хочу направити тебе не тільки на шлях романтичних зітхань, а й на стежку заплутаних розслідувань.

— О ні, позбав мене цього, дякую! — відмахується Клара, продовжуючи посміюватися. — Мені з головою вистачає того реального детективу, який зараз крутиться навколо мого батька. Та й узагалі, якщо подивитися на твоє життя, мафія вам там нудьгувати явно не дає...

Клара продовжує щось весело щебетати, а я розуміюче усміхаюся. У її жарті криється надто жорстока правда, яку неможливо ігнорувати.

Раптом до моїх вух долітає глухий хлопок з боку двору, що нагадує вибух. Арчі миттєво завмирає, а його вушка стають сторчма. Малюк перелякано повертає голову в бік балкона, кумедно нахиливши мордочку.

— Дівчата, я вам пізніше передзвоню, — швидко кидаю я в екран і, не чекаючи зустрічних розпитувань, різко натискаю кнопку відбою.