Розділ 39

Кайла

— І що це у нас тут так запаморочливо пахне? — по-хазяйськи заходить на кухню Енцо, безцеремонно руйнуючи ту інтимну тишу, яка запанувала після мого... необачного вчинку.

— Булочки, — буркаю я, вперто відмовляючись піднімати погляд на Данте.

Енцо, судячи з усього, настільки зачарований моїм кулінарним шедевром, що геть ігнорує колосальну напругу, яка висить у повітрі. Але варто йому підійти до дека й простягнути руку до випічки, як я тут же його перехоплюю.

— Енцо, любий, візьми краще булочку з того краю. Ті вийшли набагато смачнішими, — щебечу я найангельськішим голоском, на який тільки здатна.

Хлопець довірливо слухається, а мої внутрішні демони вже пускаються в переможний танок, святкуючи тріумф.

Енцо впевнено відкушує чималий шматок, робить пару жувальних рухів... і тієї ж миті його обличчя багряно спалахує, а очі округляються до розмірів чайних блюдець.

— Кайло... — люто сичить він із набитим ротом. Його погляд обіцяє мені довгу й століку смерть, і будь-яка інша дівчина на моєму місці вже бігла б копати собі могилу, але тільки не я.

Я лише победоносно й сяюче усміхаюся. Кинувши недоїдений шедевр на стіл, Енцо кулею вилітає з кухні. Та так швидко, що тільки п'яти блищать!

Ну не любить хлопець випічку з полуницею та ядерним перцем. Ну що я можу вдіяти? Не догодила, буває.

— Усім привіт! — у дверях з'являється сяюча Джейн. Я усміхаюся кузині Данте, щиро радіючи її появі. Дівчина спантеличено переводить погляд на коридор: — А що це з Енцо? Куди він так мчить?

— Узяв булочку не з тією начинкою, — невинно знизую я плечима, усім своїм виглядом показуючи, що я тут абсолютно ні до чого.

— О-о-у, — розуміюче протягує Джейн, вирішивши не заглиблюватися в подробиці нашої війни.

— Ти сюди у справах приїхала чи просто в гості? — цікавлюся я, розглядаючи її строгий образ.

За бездоганним діловим костюмом можна припустити, що вона прибула прямо зі знімального майданчика.

— Данте попросив терміново приїхати, ось я і тут, — усміхається подруга, а потім переводить погляд на свого старшого брата, який до цього моменту вже спокійно доїв свою порцію.

— А навіщо? — я цікавлюся і теж впираюся поглядом у мовчазного Боса.

— Джей, іди разом із Лоренсом до кабінету, я зараз піднімуся, — проігнорувавши моє запитання, сухо командує Данте.

Джейн слухняно киває і жестом кличе Лоренса за собою вгору сходами. Я задумливо дивлюся їм услід, відзначаючи про себе, як Лоренс ловить кожне її слово, поки Джейн захоплено й емоційно щось йому розповідає. Дуже цікава картина...

Тільки коли вони остаточно скриваються з очей, я знову переводжу вимогливий погляд на Данте, чекаючи хоч якихось пояснень. Але замість того, щоб розкрити таємницю цих раптових зборів, чоловік підходить ближче.

— У тебе дуже апетитні булочки, — вимовляє він своїм неймовірно низьким, оксамитовим голосом, який змушує моє серце зробити кілька додаткових ударів.

Після чого він неквапливо розвертається і прямує до сходів. А я так і залишаюся стояти посеред кухні, абсолютно спантеличена й приголомшена його відповіддю.

Чи була ця фраза двозначною? О боже... Я не впевнена в цьому, але моє бідне серце готове вистрибнути з грудей.