Розділ 38

Кайла

Поставивши деко в духовку, я починаю наводити лад: прибирати зі столу й витирати просипане борошно. Арчі солодко спить у кутку, гріючись у теплих променях полуденного сонця, а дівчата вже відключилися, розбігшись у своїх справах.

Перевіривши булочки, я акуратно змащую їх сиропом і щедро посипаю кунжутом. Але варто мені розвернутися до кухонного острова, щоб поставити чашку з водою, як серце ховається в п'яти.

У дверному отворі безшумною тінню стоїть Данте. Цей суворий чоловік споглядає мене з настільки похмурим і важким виглядом, ніби я секунду тому власноруч натиснула на кнопку знищення планети.

— А-а-а-а! — перелякано скрикнувши, я інстинктивно підтискаю одну ногу і, ніяково хитнувшись назад, гарячково притискаю чашку до грудей. — Ти чого тут стоїш як привид?!

Цей абсолютно беземоційний, суворий чоловік лише повільно зкидає одну брову. І що за мужики пішли в моєму оточенні, а? Один телефонує посеред ночі й доводить до інфаркту. Інший із самого ранку псує настрій, удаючи з себе пупа землі. Тепер ще й цей вирішив підробити привидом Каспером.

Божевіля на виїзді, а не мафіозна вілла! Я з ними скоро краплі від серця жменями пити почну.

— Алло, я взагалі-то з ким розмовляю? — я демонстративно поклацую пальцями перед своїм обличчям, але Данте навіть не ворушиться. Він продовжує свердлити мене своїм похмурим, проникливим поглядом. — Ти що, не з тієї ноги встав?

Його широкі, ідеальні — як, утім, і вся триденна щетина — брови ще щільніше сходяться на переніссі. У цю саму мить біля духовки пронизливо пікає таймер.

Поставивши на стільницю дерев'яну підставку, я розвертаюся і дістаю ідеально золотисті, пишні булочки. Запаморочливо солодкий аромат миттєво заповнює кухню, дражнячи шлунок і пробуджуючи просто звірячий апетит.

Такі красиві й такі підступні... На щастя, у мене від природи класна фігура, тож можна абсолютно не переживати через пару-трійку зайвих кілограмів.

— Хочеш? — з невинною усмішкою повертаюся я до похмурого господаря дому.

Данте не удостоює мене навіть коротким кивком. Ну й невихований тип! Ще мене ненормальною ідіоткою обзиває, а сам? Стоїть тут насупившись і, мабуть, щиро вважає, що по його карколомній похмурій пиці я маю телепатично здогадатися, яка муха його укусила.

Але якщо так подумати, його не муха укусила, а цілий джміль!

Не дочекавшись відповіді, я піддаюся секундному пориву. Беру одну з пружних, гарячих булочок, підходжу до чоловіка впритул і акуратно відщипую м'який шматочок. Яскрава полунична начинка злегка змазує тісто. Зібравши краплю, я підношу ці солодкі ласощі до самих губ мого мовчазного «привида».

— Давай, маленька, відкрий ротик і спробуй цю божественну випічку, — жартівливо протягую я. Данте дивиться на мене з німим запитанням, але тримати руку у висячому положенні занадто довго я не збираюся, тому вирішую його поквапити: — Тільки не кажи, що ти не їси мучного, бо фанатично стежиш за талією. Усе одно не повірю.

Чоловік завмирає, пильно вдивляючись у мої очі, а потім трохи нахиляється і перехоплює шматочок булочки прямо з моїх пальців. Його гарячі губи мимохідь, але так відчутно торкаються моєї шкіри, що всередині в мене все перевертається. По тілу пробігає потужний розряд електричного струму, а до щік миттєво приливає густий, обпікаючий рум'янець.

Я різко відсмикую руку, відчуваючи, як обличчя буквально палає від ніяковості. Поспіхом витираю долоню об шорти, ніби намагаючись стерти те фантомне тепло, яке залишив після себе дотик Данте, а руки розпачливо ховаю в задні кишені шортиків на дупі й починаю ніяково переминатися з ноги на ногу, погойдуючись із боку в бік.

Боже, я ж навіть не подумала, як дурно й двозначно це виглядає збоку!

А раптом він тепер остаточно переконається в тому, що я божевільна? От вічно у мене так: спочатку роблю, а потім вмикаю мізки! Треба терміново зав'язувати з цією звичкою, бо мені тепер чоловікові в очі дивитися важко. А нам же, між іншим, ще снідати разом...