Розділ 37

Кайла

Діставши з шафки деко, я щедро змащую його олією і починаю формувати акуратні булочки, ховаючи всередину заздалегідь вимиті й нарізані фрукти.

— Не вірю своїм очам, — лунає від дверей соковитий, сповнений сарказму голос Енцо. Я втомлено зітхаю і повертаю до нього голову. — Невже ти вирішила спрямувати свою руйнівну енергію в правильне річище? Слухай, якби я знав, що нічний дзвінок так благотворно на тебе вплине, я б сам його організував.

Знаєте, більш бісячої людини я у своєму житті не зустрічала. У цей момент мені до безумства хочеться жбурнути йому просто в обличчя жирний шматок тіста.

— О, бачу, ти вже повернувся, — мій голос миттєво стає нудотно-солодким, аж самій гидко стає. — А я-то наївно сподівалася, що більше тебе сьогодні не побачу. Уже відмив свої брендові туфлі? Чи, може, тобі спеціальний засіб для чищення позичити?

Подруги на екрані телефону запитально витріщаються на мене. За шокованим обличчям Клари зрозуміло, що вона перебуває в повному захваті й уже приготувалася стати свідком чергової порції пліток або яскравого кухонного скандалу.

Хлопець одразу насуплюється, а у мене на душі стає так весело, що я твердо вирішую дограти цю партію до кінця. Ні, ну а що? Він сам напросився, а я лише закінчу цей раунд і знову вийду переможницею в нашому словесному протистоянні.

Енцо по-хазяйськи підходить до холодильника й дістає звідти баночку крижаної газованки. Мабуть, це єдине питання, у якому я з ним повністю солідарна — на вулиці сьогодні стоїть неймовірна, задушлива спека.

— Знову пліткуєте? — цікавиться цей піжон між ковтками, мимохідь ковзнувши поглядом по екрану мого мобільного.

— Не твоє діло, — м'яко, але попереджально відрізаю я.

— Одним гемороєм для мене менше, — кидає він. І мені дуже сильно не подобається те, з якою відвертою неповагою це сказано.

— Ну, раз ти у нас такий зайнятий і діловий, то прошу на вихід із суто жіночої половини дому, — я картинно вказую йому пальцем на двері.

— Ти серйозно виганяєш мене з кухні, яка розташована в особняку мого рідного брата? — Енцо здивовано зкидає бездоганну брову.

Краєм ока я помічаю, що притихла Мая спостерігає за ним через камеру з величезним, хоч і несміливим інтересом.

— Саме так! Це дім Данте, тож будь ласкав покинути тимчасово зайняту мною територію.

— Ще навіть дружиною його не стала, а вже щосили командуєш, — хмикає цей гад.

— Ой, фе! — я аж кривлюся від його слів.

Ні, заміж я, звісно, у майбутньому збираюся, але вже точно не за цього прекрасного, бісівсько сексуального чоловіка, у якого навіть триденна щетина на обличчі росте суворо за внутрішнім розпорядком, і в якого...

Так, стоп! Пригальмували всі неправильні, грішні думки! Екстрено згадуємо, що він — суворий тиран, який не дав мені нормально позасмагати в моєму карколомному купальнику, і оперативно починаємо його ненавидіти з новою силою.

Хоча чому з новою? Я з самої секунди свого приїзду в Маямі зневажаю його й досі глибоко ображена за те, що він особисто не зустрів мене в аеропорту, і що через його «гостинність» я так і не поїхала на райський острів.

— Дівчата, — раптом звертається Енцо напряму до моїх подруг, і я від такої нахабності трохи очманіла. Хлопець уважно дивиться на обох дівчат в екрані, але його поважчалий, владний погляд навмисно довго затримується на Маї. Під цим гіпнотичним чоловічим тиском вона тут же густо червоніє і ніяково опускає очі. — Хто ще згоден, що Данте і Кайла — ідеальна парочка?

— Я! — радісно вигукує Клара, підстрибнувши й піднявши руку вгору, ніби сидить на уроці й знає правильну відповідь.

— Тяф! — раптово підтримує Арчі. Мій маленький пухнастий зрадник всідається біля ніг Енцо і, задерши мордочку, весело крутить хвостиком.

— Ти це серйозно? — я дивлюся на цуценя з такою міною, ніби побачила перед собою рідкісну гидоту.

— Вважаю, це стане чудовим покаранням для Данте, — хитра усмішка Енцо змушує мене заскрипіти зубами. — За те, що весь свій накопичений негатив ты виливаєш на мене, хоча в гості тебе запрошував старший брат.

— Ріос, клянуся, ти зараз дограєшся, і я приб'ю тебе цим важким деком! — прошиплюю я, люто витираючи руки об кухонний рушник.

— Усе, усе, здаюся, іду, — Енцо примирливо підіймає руки долонями вперед і починає повільно йти до виходу, показуючи, що він узагалі мене не боїться, хоча слід було б. Але варто йому опинитися біля самого порога, як він гальмує і тихо, але твердо додає: — І так... Якщо у твоєї подруги фігура й справді як у Скарлетт Йоганссон, то вона, мабуть, просто відпадна дівчина. Я б із такою із задоволенням закрутив роман.

І якщо про розкішну фігуру дівчата в динаміку чітко все розчули, то його останні владні слова про роман долетіли тільки до моїх ух. І слава богу! Бо інакше Клара вже свердлила б Маю промовистим поглядом у стилі: «Ну я ж тобі казала!».