Розділ 36

Кайла

Десь після обіду я розумію, що вмираю від нудьги. Щоб хоч якось себе зайняти, вирішую спуститися на кухню і приготувати... ем, ну, що-небудь їстівне. Енцо після тієї ранкової сцени з маленьким Арчі одразу поїхав із вілли. Мені, звісно, шалено цікаво дізнатися, куди саме його відіслали, але йти й розпитувати Данте не хочеться.

А то варто мені опинитися поруч із цим чоловіком, як у голову починають лізти такі страшні, грішні думки, що просто рятуйте-допомагайте! Ну от скажіть, потрібні мені додаткові проблеми, якщо Данте й без того вважає мене неадекватною катастрофою? Правильно, проблем мені більше не треба.

На кухні панує ідеальна тиша. Мені навіть здається, ніби сама доля сприяє тому, щоб я порадувала цих суворих чоловіків своїм кулінарним мистецтвом. Хоча... поводилися вони останнім часом паршиво, і в якийсь момент мені взагалі перехочеться що-небудь робити.

Але потім я згадую, як серед ночі безцеремонно розбудила обох братів і як швидко вони відреагували на мою паніку. Загалом, я змінюю гнів на милість і вирішую задобрити Енцо та Данте.

Потрібно ж мені якось налагоджувати з ним контакт. Хоча б заради Маї. До речі, а як там мої дівчата? Треба терміново їм звякнути!

Написавши в нашу «секту», що бажаю негайно споглядати свої улюблені міни, я кидаю телефон на стільницю, а сама лізу в холодильник. Маленький Арчі слухняно всідається біля моїх ніг і, висунувши рожевий язичок, починає уважно спостерігати, навіщо це господарка пірнула у велику білу шафу, з якої так заманливо віє прохолодою.

— Так, хлопче, що ми будемо готувати: пиріг чи булочки з фруктовою начинкою? — запитую я у свого пухнастого помічника.

— Тяф, тяф! — тут же відгукується цуценя.

Я обдаровую його найніжнішою усмішкою:

— Мій же ти хороший, я й не сумнівалася в твоєму бездоганному смаку.

Похваливши Арчі, я дістаю фрукти, молоко та яйця. Розставивши все на столі, починаю змішувати інгредієнти, як раптом по кухні розливається мелодія вхідного відеодзвінка. Швидко витерши руки рушником, я приймаю виклик.

— Невже у тебе сталося щось феноменальне, раз ти зволила зв'язатися з нами по відео? — замість привітання видає Клара, вивчаючи мене підозрілим поглядом через екран.

Закріпивши телефон у спеціальному тримачі на рівні очей, щоб звільнити руки, я повертаюся до миски з тістом.

— Та ні, просто видалася вільна хвилинка, от і вирішила здзвонитися.

— Цього разу повірю тобі на слово, — жартівливо мружиться Клара, скорчивши хитру пику.

— Як ти там, Кайло? — подає голос Мая.

Я ковзаю поглядом по її віконцю і помічаю, що подруга сидить у ліжку, закутавшись у ковдру по самісіньке підборіддя. За її натягнутою, фальшивою усмішкою я миттєво догадуюся: щось стряслося.

Мая завжди була ходячим позитивом, але сьогодні виглядає блідою тінню самої себе. Її зелені очі більше не світяться тим звичним теплом, і в мою голову тут же закрадається зловісна думка: невже цей гад Енцо встиг її чимось образити?

Ну, якщо це правда, то хлопцю точно буде непереливки! Літатиме у мене по двору вілли як винищувач останнього покоління. А потім я підсиплю йому в каву снодійне і, поки цей піжон спатиме, пофарбую його ідеальне волосся в отруйно-жовтий колір. Причому найстійкішою фарбою, яку тільки знайду!

— Я-то нормально, а от що з тобою? — запитую я, і мій голос звучить, визнаю, надміру суворо. Ну а як інакше? Моїй подрузы явно погано, а я навіть не можу приїхати й обійняти її! — Чому така сумна? Енцо образив?

Всипавши в миску цукор і дрібку солі, я починаю нервово збивати масу, затамувавши подих в очікуванні відповіді.

— Ні, я йому навіть не писала, — тихо, здавлено озивається Мая.

Від такої занепадницької заяви ми з Кларою одночасно витріщаємося в екрани.

— Тоді звідки такий кислий вигляд? — цікавиться Клара. Я уважно стежу за мімікою Маї, намагаючись уловити найменшу емоцію, яка видала б приховану причину її хандри.

— Просто день невдалий, — буркає вона.

Але нас із Кларою не проведеш. Ми миттєво все розуміємо.

— Ця стара карга знову наговорила тобі гидот? — прямо запитує Клара.

Вона, звісно, має на увазі мачуху Маї. Мама Маї померла, коли та пішла в перший клас, а через сім років батько привів у дім жінку, яка невзлюбила падчерку з першого погляду, хоч і намагалася не показувати цього відкрито.

— Вона, напевно, права... Можливо, я дійсно...

— Так, стоп! — жорстко обриває її Клара, не давши договорити чергову дурість. Я в цей момент якраз бухаю в миску борошна і починаю активно вимішувати тісто до потрібної консистенції. — Ця змія просто заздрить твоїй молодості та красі! Вона з першого дня бачить у тобі конкурентку, тому що твій батько від тебе без тями, от і тисне психологічно, тварюка така.

У цьому питанні я солідарна з Кларою на всі сто відсотків. До появи цієї болотяної кікімори батько в Маї душі не чув, а от після їхнього весілля ми першими помітили, як сильно подруга почала замикатися в собі. Справжній удар під дих у найуразливіший момент підліткового дорослішання.

Чому Мая не поскаржиться батькові? Та тому що він ні за що не повірить! Ця коза знущається з неї виключно за його відсутності. Ми якось навіть намагалися влаштувати засідку і записати її зміїні промови на диктофон, но ця гадина немов відчула недобре й тепер у нашій присутності вдає з себе трохи не святу великомученицю.

— Має, зрозумій ти нарешті: ти не товста! — гаряче починає переконувати її Клара, повертаючи подрузі розтоптану впевненість.

О, я пам'ятаю, як Клара одного разу поривалася особисто видерти цій гадині все волосся. Ми ледве її втримали, адже якби та мегера врізала дуба, Клару б засадили за ґрати, а нам такого «щастя» точно не треба.

— Так, у тебе широкі стегна і соковиті вишеньки, але ці округлості не роблять тебе товстою! Вони роблять тебе бісівсько сексуальною!

— Взагалі-то, у Скарлетт Йоганссон точно така ж фігура, і вона взагалі не комплексує, а зводить з розуму весь світ, — підключаюся до сеансу психотерапії і я.