Розділ 30

Кайла

— А тепер чесно і по порядку, — каже Джейн, щойно за нами зачиняються двері моєї спальні.

Я втомлено опускаюся на край матраца. Арчі, який до цього куняв, одразу оживає; малюк підбігає до мене і віддано підставляє свій бежевий животик для погладжувань.

— У сенсі? — я трохи дивуюся словам кузини Данте, не зовсім розуміючи, до чого вона хилить.

— Що і де в тебе болить, — пояснює вона, і мені одразу все стає зрозуміло. Джейн присідає поруч на невеликій відстані й теж починає лагідно чухати Арчі, але вже за вушком. — Я ж чудово бачила, що перед цими двома ти просто не хотіла говорити правду.

Прониклива усмішка Джейн змушує мене усвідомити, що ця дівчина бачить мене наскрізь. Утім, як і мої любі подруги. До речі, про них!

— А ти не хочеш приєднатися до нашого дівочого чату?

— Що за чат? — судячи з інтонації, Джейн миттєво цікавиться.

Чи свідчить це про щось добре? Без сумніву, так!

— Там я і ще дві мої подруги. Я їм уже розповідала про тебе, і вони самі запропонували тебе покликати.

— Оу, кличеш мене у вашу дівочу секту?

— Угу, — мукаю я, весело киваючи головою.

— Тоді... — Джейн робить інтригуючу паузу, а я аж затамовую подих. — Вмикай свій телефон і додавай мене до угруповання!

З усмішкою я тягнуся за смартфоном, і щойно я додаю кузину Данте в чат, дівчата одразу з'являються «в мережі». Буквально за хвилину Клара вже набирає нас по відеозв'язку, підключивши й Майю. Тільки Джейн слухавку брати не стає — було б дуже дивно сидіти в одній кімнаті й спілкуватися через екрани.

— Невже Кайла снизошла до нас із небес на землю, і ми знову споглядаємо твоє прекрасне обличчя? — починає Клара зі свого фірмового вітання, а я картинно закочую очі.

— От тільки не треба тут роздувати з мухи слона, — вирішую я м'яко дати відсіч подрузі. — Ми з вами спілкувалися всього кілька днів тому, і...

— Ти думаєш, за кілька днів нічого не могло статися? — Клара дивиться на мене з награною підозрою, змушуючи усміхнутися.

— Так, плітки обговоримо пізніше, а зараз давайте привітаємо нашу нову подругу!

Я перевертаю камеру і наводжу її на вхід до кімнати. Якраз у цей момент Джейн ефектно спирається на дверний одвірок, солодко потягується, а потім крокує до мене повільною, похитуваною ходою професійної топмоделі. Для більшої переконливості вона навіть злегка виляє стегнами.

По обличчях дівчат у віконцях відеозв'язку я бачу, що вони в повному захваті. На завершення свого перформансу Джейн застигає в ефектній позі: одну руку картинно впирає в бік, а протилежну ногу витончено відставляє вбік. Я затримую на ній камеру ще на пару секунд, а потім повертаю ракурс так, щоб у кадр потрапило моє обличчя і обличчя Джейн, яка зі сміхом всідається біля мене. Відчувши метушню, між нами влаштовується Арчі й починає солодко дрімати.

— Який виступ! Ти що, модель? — Клара одразу вирішує перейти до допиту, навіть не давши познайомитися, але за це я її й люблю.

— Актриса, — відповідає Джейн, і мені здається... ні, я впевнена, що вона злегка зніяковіла.

— А ти натуральна брюнетка? Просто у тебе такий незвичайний колір волосся, — приєднується до розпитувань Майя.

— Так, брюнетка, просто для іміджу підфарбовую пасма в червоний, — Джейн перебирає пальцями кілька кінчиків волосся і кокетливо відкидає їх назад.

— І як там за лаштунками сцени? Інтриги, плітки та розслідування щосили вирують? — щось мені підказує, що Клара запитує це неспроста. Наша головна любителька гарячих новин точно щось замислила! І в мене навіть є припущення щодо цього.

— Розслідувань точно немає, а от пліток та інтриг нам вистачає з головою.

— Тоді чи можемо ми очікувати від тебе ексклюзивних і цікавих історій?

— Тільки якщо пообіцяєте берегти їх у найсуворішому секреті й нікому не розповідати, — наганно суворо каже Джейн, і я посміхаюсь.

— Джейн, ми могили! — Клара, сидячи на своєму ліжку, театрально притискає руку до серця і схиляється в поклоні, від чого ми всі дружно регочемо.

І ось щойно Джейн налаштовується викласти нам порцію соковитих пліток зі світу кіно, як нашу ідилію безцеремонно переривають.

— Джейн, тобі пора повертатися в готель.

Суворий голос Данте, який не терпить заперечень, обрубує наші веселощі на коні, і ми з кузиною синхронно повертаємо голови в бік дверей.

— Ну Данте, зараз тільки сьома вечора, на вулиці ще зовсім відносно світло! — починає вередливо протестувати брюнетка, і в її голосі прорізаються дитячі нотки невдоволення.

— Саме тому тобі треба бути в готелі до восьмої, і це не обговорюється, — у тоні Данте більшає заліза. З того, як миттєво сумнішає Джейн, я розумію: сперечатися з ним зараз — марна справа. Хоча...

Мені до безумства хочеться вплутатися в бійку і захистити подругу, точно так само, як вона захищала мене у вітальні, коли Данте не хотів пускати мене в місто. Але щось у погляді, яким чоловік мене обдаровує, змушує мене прикусити язика.

Чи бачу я в тому погляді проблеми? Припустимо. Чи хочу я знати, чому він такий суворий? Ну звісно. А залишатися з ним наодинці? Ні, і звільніть мене від цього пункту.

— Ладно, йду, — понуро зітхає Джейн і, повернувшись до екрана, махає рукою: — Бувайте, дівчата, зідзвонимося пізніше!

Після того як я скидаю виклик, Джейн неохоче підводиться з ліжка і плететься до виходу. Данте ввічливо відступає, звільняючи їй прохід. У коридорі я встигаю помітити Лоренса, який віддано чекає на кузину Босса. Побачивши її понурий вигляд, він тут же починає тихо щось їй пояснювати й утішати.

Данте зачиняє двері в той самий момент, коли Лоренс і Джейн зникають за поворотом. Я нерозуміюче скидаю брову, а чоловік повертається до мене і повільним, хижим і, я б навіть сказала, лякаючим кроком прямує просто до мене. Від цього видовища я важко ковтаю слину, відчуваючи, як серце іде кудись вниз, але точно не в п'яти.

Чи потрібно мені тікати? Однозначно. Хоча я ще не встигла його нічим розлютити, тому сподіваюся, що біда пройде повз мене і я залишуся живою.