Розділ 29

Данте

— Енцо... — починаю було я, збираючись дати розпорядження, але важкі двері відділення з гуркотом відчиняються, змушуючи мене осіктися.

На порозі, до мого глибокого подиву, стоїть розлючена Джейн. Я вигинаю брову, дивлячись на кузину, та бачу як в її очах вирує така буря, що передбачити її наступний крок не взявся б жоден аналітик розвідки спецслужб.

За спиною кузини стоїть Лоренс — повністю зібраний, він сканує коридор поглядом і готовий у будь-яку секунду закрити її собою. За це я йому подумки вдячний.

Я переводжу важкий погляд на брата, чудово розуміючи, хто саме злив Джейн інформацію про цей «маленький інцидент», на що Енцо лише винувато знизує плечима.

— Данте! Чому мені дзвонить Енцо і загробним голосом повідомляє, що Кайла в лікарні?! — Джейн стрімким кроком прямує до мене. Лікарі та поодинокі пацієнти перелякано сахаються вбік — люди інтуїтивно відчувають, що цю жінку зараз краще не злити. — Що, чорт забирай, у вас тут відбувається?!

Так, збоку Джейн може здатися надміру агресивною, але я знаю: за цим гнівом ховається дикий переляк за подругу.

— Джейн, заспокойся, все під контролем. Кайла жива і...

— Жива?! — Джейн різко повертається до Енцо, перебиваючи мене. — Тоді якого біса ти подзвонив мені й описав усе так, ніби Кайла вже мертва, а ви з Данте вибираєте їй оббивку для труни?!

— Мені самому до пуття нічого не сказали, ось я і... — брат остаточно втрачає своє фірмове красномовство і розгублено чухає потилицю, розуміючи всю необачність свого дзвінка.

— Вирішив порадувати мене?! До смерті налякати?! — кузина вже стоїть упритул до нас, і її погляд не обіцяє Енцо нічого хорошого. — Ти взагалі головою думаєш?! — гримає вона на весь коридор, дзвінко стукнувши підбором по кахлю. — Де вона?!

Ми всі чудово знаємо, про кого мова. У цей момент Кайла тихо відсторонюється від мене, і я миттєво відчуваю дивний холод і глухе внутрішнє спустошення, якого ніколи раніше не зазнавав. Мені не хочеться її відпускати.

Варто Джейн помітити бліду, збентежену Кайлу, як вона тут же підлітає до неї й намертво затискає в обіймах. Донька мого друга відповідає тим самим, і тепер ми з братом мовчки спостерігаємо за цією дівочою драмою.

І знаєте... я вперше ловлю себе на думці, що Джейн і Кайла чимось невловимо схожі. Від цієї думки на губах сама собою з'являється усмішка.

— Як ти? Нічого не болить? Що лікарі кажуть? — схвильовано засипає кузина Кайлу запитаннями, щойно вони розмикають обійми.

— Рука трохи ниє, але лікар сказав — жодних серйозних ушкоджень і що все обійшлося, — тихо відповідає Кайла, а потім повертається до Жана й Антуана і з м'якою, щирою усмішкою додає: — Дякую вам.

І так, напевно, я повний кретин, раз усередині мене раптово ворушиться глуха, темна злість від того, що вона усміхається моїм хлопцям. Але знаєте... мені начхати. Найабсурднішим є те, що я взагалі звернув увагу на цей ввічливий жест. Я розумію, що не маю жодного права на ці власницькі емоції, але змусити себе охолонути так і не можу.

Але ці емоції швидко згасають, коли Джейн переводить на мене свій злий погляд, від якого навіть у мене пробігають легкі дрижаки по спині.

— Данте, — починає вона вельми ніжно, але по її обличчю видно, що вона стримує гнів. — Я зараз поставлю тобі лише одне запитання, і дай на нього відповідь, будь ласка, так, щоб я тебе не прибила. Як ти допустив, що Кайла потрапила в таку історію?

Знаєте, зараз саме той момент, коли я повинен добре обдумати відповідь. Бо, знаючи мою кузину, мафія Маямі може залишитися без босса.

— Я не знав, що напад може статися так скоро, і...

— Ти не знав? — протягує вона, і на її обличчі з'являється усмішка. — А хто повинен був знати? Папа Римський? Санта-Клаус? Президент Америки? — починає перераховувати кузина, розмахуючи руками. — Ти босс цього міста чи хто?!

— Джейн, не нервуй, — вирішує вставити своє слово Енцо, але кузина зміряє його таким злим поглядом, що брат важко ковтає слину.

— А з тобою ми ще поговоримо, мій любий братику, — останні слова вона цідить крізь зуби, що не провіщає нічого хорошого.

— Ти вже знаєш, хто це зробив? — перемикається кузина на мене, і я помічаю, як коридор порожніє від її бажання рознести тут усе на порох і попіл.

Але й не дивно, що у Джейн такий характер, адже всі дівчата в родині Ріос саме такі: веселі, трохи нестримні, з вибуховими генами, але такі кумедні, що будь-яка суперечка збоку може здатися комедією.

Принаймні, чоловіки нашого клану так думають, а от на думку оточення нам геть байдуже.

— У мене є підозрюваний, але я не можу поки стверджувати, чи причетний він до цього, — мій тон наливається суворістю, що трапляється завжди, коли я займаюся справами або говорю про них.

— Ти зараз говориш про того, про кого я думаю? — люб'язно цікавиться кузина, а я ствердно їй киваю.

На хвилину на обличчі Джейн відображається весь спектр емоцій, а після цього її акторська душа просто не витримує, і вона вилаюється іспанською:

— Cómo me tiene harta este trozo de madera podrida en el pantano. Cuándo te vas a morir de una vez, escoria de este mundo. Cuánto desearía pegarle un tiro a este mono que se quedó estancado en la pubertad. — А потім, повернувшись до Лоренса, вона додає: — Si me lo encuentro, tú, Lawrence, córtale después sus malditas pelotas*.

Її тілоохоронець трохи бентежиться, і я розумію, від кого Джейн набралася такої іспанської. А от Кайла дивиться на нашу сестру приголомшеним поглядом і просто кліпає очима від її тиради, через що я ледь помітно усміхаюся — зараз вона виглядає неймовірно мило й кумедно.

За пару хвилин, коли гнів кузини вщухає і вона знову стає спокійною та життєрадісною дівчиною, Джейн повертається до Кайли і каже:

— Поїхали додому, — безапеляційно командує Джейн, власницьки перехопивши Кайлу за зап'ястя. — Тобі треба лягти, заспокоїтися і прийти до тями.