Розділ 26

Данте

Відчиняючи двері до кімнати Кайли, я не встигаю навіть переступити поріг, як застигаю на місці. Моєму погляду відкривається бісівськи комічна, але водночас неймовірно спокуслива картина: Кайла захоплено танцює просто на ліжку.

Дівчина стоїть до мене спиною, на ній вільні атласні піжамні штани й така ж майка на тонких бретельках. Ковзнувши тканиною уважним поглядом, я раптом ловлю себе на думці, що їй дуже пасує цей ніжно-блакитний колір.

Сцена біля стіни в її спальні, що сталася лише кілька годин тому, все ще стоїть у мене перед очима. Я прийшов, щоб серйозно поговорити, але тепер просто не можу поворухнутися, спостерігаючи, як її тіло плавно рухається в такт музиці, що лунає в її навушниках.

Її світле волосся погойдується в такт рухам, коли вона вигинається всім тілом, наче екзотична змія. Руки піднімаються над головою, і тепер її танець стає схожим на щось східне, а коли вона повільно проводить долонями вздовж талії, мої очі невідривно стежать за ними, фіксуючи кожен вигин.

Мені доводилося бачити куди більш відверті танці в клубах, якими я володію, але Кайла... Я був би останнім брехуном, якби сказав, що це мене не чіпає. По правді кажучи, я геть зачарований.

Не знаю, що саме так сильно приваблює мене в цьому дівчиську. Точно не характер — він у неї просто паршивий. Але відірвати погляд я фізично не можу. А коли в рух приходять її апетитні сідниці, я важко ковтаю слину, відчуваючи, як моє чоловіче єство миттєво й дуже відчутно реагує на це видовище.

Тепер я вже не дивлюся на її руки. Я спостерігаю за кожним мікрорухом її стегон, і з кожною секундою в мені закипає шалене бажання підійти, схопити її й притягнути до себе.

Я до болю стискаю кулаки й нагадую собі, що вона — донька мого близького друга. Що я зобов'язаний тримати себе в руках і обламувати власні інстинкти та потяг до неї.

Але як, чорт забирай, ігнорувати цей потяг, коли вона сама, того не відаючи, щохвилини випробовує моє терпіння й перевіряє витримку на міцність?!

Чого мені вартувало втриматися там, біля басейну? Коли вона лежала на шезлонгу в цьому бісовому відкритому купальнику на очах у всієї моєї охорони... Першою моєю думкою було виколоти очі кожному, хто посмів на неї подивитися, а вже потім — утягнути це дівчисько в дім.

Жак ніколи не скаржився на поведінку своєї доньки й завжди відгукувався про Кайлу з теплотою. Але з моменту нашої зустрічі вона поводиться як вередлива дитина й щосили намагається мені насолити. Та що, коли вся ця розбещеність і напускна зухвалість — усього лише маска глибокої самотності?

Я надто добре знаю, скільки часу забирають справи мафії. І, на жаль, чим вища посада, тим менше батьки бувають удома.

Можливо, ми просто почали не з того? Може, нам пора припинити цю маленьку війну? Точніше, війну веде Кайла, а я лише обороняюся, але як чоловік я мушу зробити перший крок до перемир'я.

Я ще трохи милуюся її танцем, але помітивши, як вона тягнеться до навушників, збираючись обернутися, я швидко ступаю назад у коридор і тихо причиняю двері. Їй не обов'язково знати, що я підглядав, інакше вілла здригнеться від чергового скандалу.

Зайшовши до свого кабінету, я застаю там Енцо. Брат сидить на дивані, і з його зібраного вигляду я одразу розумію: розмова піде про справи. А точніше — про одну конкретну справу.

— Чому так довго? — запитує Енцо, проводжаючи мене поглядом до робочого столу.

— Не твоє діло, — відповідаю я. Мій тон звучить різко, але в нашій родині це ознака цілком приязної розмови.

— Знаєш, мені іноді здається, що ви з Кайлою могли б зійти за близнюків, розлучених у дитинстві, — вирішує блиснути дотепністю брат, а я лише мовчки вигинаю брову, вимагаючи пояснень. — У вас однакова реакція на відсутність настрою — ви обидва починаєте бризкати отрутою.

— Ти владнав питання, яке я тобі доручив? — я вирішую різко змінити тему, все одно сперечатися з Енцо — це те саме, що намагатися надоїти від бика молока.

— З Бруно? — я киваю, а брат хмуриться. — Його самого застати не вдалося, довелося розмовляти з його папашею.

— І що сказав мер?

— Що поговорить із сином. Але при цьому прозоро натякнув, що вини Бруно в тому, що Кайла опинилася в клубі, немає. Він же не знав, що дівчина перебуває під нашою юрисдикцією.

— Його це не зупинило, коли він спробував залізти під спідницю Джейн, — ціджу я крізь зуби.

Від однієї згадки про це в мене всередині закипає кров, пробуджуючи бажання трощити все на своєму шляху. Ця історія сталася близько року тому, але злість не вщухла й досі.

Джейн тоді просто йшла вулицею, а Бруно зі своїми відморозками затягнув її в машину. Слава богу, що Лоренс тоді стежив за нею. Якби не його реакція... мені страшно уявити, через яке пекло довелося б пройти моїй кузині, щоб повернутися до нормального життя. Тоді вона лише сильно перелякалась, а завдяки Лоренсу та психологам зараз майже не згадує той день.

— Доручи Бену стежити за ним, і якщо відбуватиметься щось підозріле, нехай повідомляє нам. 

Я не можу дозволити, щоб із Кайлою сталося щось подібне. Я не можу порушити своє слово, дане Жаку, і не можу дозволити, щоб Кайла постраждала, адже вдруге мені може так не пощастити.

— Ти серйозно думаєш, що Бруно ризикне замахнутися на Кайлу? — Енцо виглядає здивованим, і його можна зрозуміти. — Мер не дозволить синові так підставитися. Він надто слабкий, щоб воювати з нашою родиною та всією мафією.

— Слабкий він чи сильний, я не маю наміру ризикувати, — відрізаю я, відчуваючи, як у грудях розливається глуха тривога. Щось назріває в місті. Якась буря, яку я поки не можу розгледіти в темряві.

— І попередь Лоренса, — додаю я, дивлячись у вікно. — Нехай не спускає очей із Джейн і нехай перевірить усіх тих, із ким вона спілкується.

— Данте... я чогось не знаю?

— Якби я сам знав, Енцо... — видихаю я, так і не закінчивши свою думку.