Розділ 22

Кайла

— А ось тут ти тепер житимеш, — урочисто оголошую, опускаючи Арчі на ліжко.

Малюк не змушує себе чекати: тут же плюхається на спину і задирає лапки, демонструючи золотистий животик, який буквально світиться у променях полуденного сонця. Натяк зрозумілий без слів — я починаю чесати йому пузико, а Арчі у відповідь задоволено бурчить, мружачись від насолоди.

За хвилину в двері стукають мої нові «няньки». Тілоохоронці, яких Данте приставив до мене як наглядачів, заносять до кімнати коробки з приданим Арчі. Я ввічливо вказую на вільний куток біля тумбочки, і чоловіки, мовчки кивнувши, зникають за дверима.

Коробки майже невагомі, але в них умістився цілий всесвіт для мого маленького друга: лежанки, іграшки, миски... Хоча, дивлячись на те, як Арчі по-господарськи досліджує покривало мого величезного ліжка, я розумію — ділити подушку нам доведеться на двох.

Я із насолодою валюся на спину, розкинувши руки й посміхаючись стелі. Нарешті в цьому домі стало хоч трохи затишніше.

Звук відеодзвінка від нашої «дівчачої секти» лунає раптово. Я з посмішкою тягнуся до телефону — скучила за дівчатами просто нестерпно.

— Перевірка зв'язку! Кайло, ти там про нас ще не забула у своєму мафіозному полоні? — засипає словами Клара, щойно на екрані з'являються їхні обличчя.

Подруги вже в зборі. Я швидко приймаю свою улюблену позу — напівлежачи в горі подушок, і вмикаю камеру.

— Тільки спробуй знову натякнути на «гарячого друга батька» чи золотисті пляжі, і я просто вийду з чату! — погрожую я замість привітання.

— Чим це тебе вже пісок не влаштовує? — Клара зображує таке комічне здивування, що я ледь не пирскаю від сміху.

— Пісок мене влаштовує, — парую я. — Але коли про це говориш ти, за цим обов'язково криються якісь твої дорослі фантазії та гарячі сюжети.

— Добре, добре, умовила, — вона важко зітхає, ніби спілкується з вередливою дитиною, яка впритул не бачить очевидних істин.

— Що у вас нового? — запитую я, хоча у самої всередині аж свербить — так кортить якнайшвидше викласти їм історію свого «тріумфу» над Данте.

— Якщо не враховувати проваленого побачення Майї... — починає Клара, і Майя тут же похмурніє. Але Клара, помітивши мій спантеличений погляд, різко змінює тему: — Чекай, ти що, взагалі не читала нашу переписку в чаті?

В її голосі звучить явна претензія. Я винувато закушую губу — за всіма цими погонями, клубами та цуценятами я зовсім випала з цифрової реальності.

— Зрозуміло, — виносить вердикт Клара з таким осудом, що мені стає ніяково. — Майє, вітаю, ми втрачаємо подругу. Вона від нас віддаляється! Скоро взагалі слухавку брати перестане.

— Так, давай без драми! — я рішуче беру ініціативу в свої руки, поки Клара не створила сценарій нашого остаточного розриву. — У мене були серйозні причини.

— Які? — Клара скептично піднімає брову, а Майя підсувається ближче до камери, готуючись до моїх виправдань.

Я починаю розповідь. У хід іде все: активна жестикуляція, розмахування руками та театральні паузи. Арчі, вирішивши, що моя розповідь куди цікавіша за жування простирадла, прибігає до мене й умощується прямо під боком.

Коли справа доходить до історії його порятунку, він вирішує особисто познайомитися з аудиторією. Малюк викарабкується мені на живіт, затуливши половину екрана своєю цікавою мокрою мордочкою.

Як і слід було чекати, Клара та Майя — такі ж запеклі замилувані тваринниці, як і я — тут же тануть.

— О боже, який він милий! — пропищала Майя з такою ніжністю, що я мимоволі посміхаюся.

— А твоя фраза про «дупу Данте» — це просто десять із десяти! Вона зобов'язана бути в моєму романі, — Клара так регоче, що ледь не впускає телефон.

— Ти все-таки почала писати? — я починаю чесати Арчі за вушком, від чого цей хутряний клубочок ледь не скочується з мого живота від задоволення. Схоже, я знаходжу ще одну його «слабку точку».

— А що мені ще робити? Вбиваю час, — Клара знизує плечима.

Знаєте, в житті кожного затятого книголюба настає момент, коли всередині спалахує іскра і бажання написати свою власну книгу.

— Ну, може, ти надто до себе категорична? — м'яко запитує Майя. — Я впевнена, у тебе вийде гарячий бестселер. Головне — не боятися вихлюпувати свої думки на папір.

Майя завжди вміє підібрати потрібні слова. Клара лише хмикає у відповідь, але по її очах видно: вона спробує. Обов'язково спробує.