Розділ 8

Кайла

Данте заводить мене до спальні. Щойно він відпускає мою руку, щоб зачинити двері, я тут же відступаю до ліжка, але залишаюся стояти обличчям до його спини. Піджак темно-синього кольору настільки ідеально підкреслює його широкі плечі та міцні м’язи, що я мимоволі закушую кінчик пальця.

Ну чому в такого бісового привабливого чоловіка настільки нестерпний характер? Ми могли б стати чудовою командою, якби він не поводився як грозова хмара.

— Ти в моєму домі всього три дні, а вже встигла вплутатися в бійку з персоналом, — констатує бос, не обертаючись. Голос його холодний, як арктична крига.

— Я не винна, що твоя служниця забула своє місце і почала до мене лізти! — я зухвало складаю руки на грудях.

— О, ну звісно, ти у нас просто ангел, — кпини в його інтонації змушують мою кров закипати.

— Вже точно краща за тебе, — кидаю я з презирством.

Данте повільно обертається. На його губах грає та сама лякаюча усмішка, від якої по спині пробігає холодок. Я ковтаю слину й опускаю руки. Не треба бути екстрасенсом, щоб зрозуміти за його темним, похмурим поглядом ховається щось недобре.

— Я й не намагаюся вдавати із себе святого, — голос Данте опускається до вібруючого баса, і він починає повільно наступати на мене. — А от ти — справжня катастрофа.

— Приємно чути, що ти знайшов синонім до слова «дурна». Виявляється, твої мізки здатні не лише на читання «важливих», — я зображую пальцями лапки, — документів.

— Розбещене дівчисько...

Данте підходить впритул. Я не витримую натиску і сідаю на край ліжка, спираючись руками на матрац. Чоловік стає прямо між моїх колін, і я знову злякано ковтаю слину.

— Спочатку ти щосили намагаєшся вивести мене з себе, вдаєш із себе хоробру войовницю... А варто нам залишитися наодинці, варто мені підійти ближче, і ти починаєш тремтіти. Цікавий парадокс, чи не так?

Він торкається пальцями мого підборіддя. Я різко відвертаюся, розриваючи контакт, і Данте з коротким смішком ховає руку в кишеню штанів.

— У мене просто добре розвинений інстинкт самозбереження! — вигукую я.

— Цікавий синонім до слова «страх».

— Та хто б казав! — я різко підводжуся, і ми опиняємося так близько, що майже торкаємося тілами. —Якби він не хитнувся назад, я б уткнулася носом прямо в його ключицю — настільки він високий. — Тільки те й робиш, що ходиш по дому як надутий індик і намагаєшся мене залякати. Ось тільки я тебе не боюся! — я тицяю пальцем йому в груди, сподіваючись надати своїм словам ваги.

— Надутий індик? І як же ти дійшла до такої «геніальної» думки?

— А багато розуму не треба! Випнув груди колесом і думаєш, що володієш усім світом.

— А хіба це не так? — його голос звучить лякаюче спокійно. — У Маямі я і є цей світ. Я бос, Кайло.

— Ти — нахаба, який навіть гостю зустріти не може!

Данте раптово хмуриться і різким рухом штовхає мене на ліжко. Я не встигаю навіть ойкнути, як він нависає зверху, спираючись руками по обидва боки від моєї голови. Серце пускається вскач, подих збивається. Він занадто близько. Занадто гарячий. Занадто... владний.

— Ти... що ти собі дозволяєш?! — мій голос дрижить, і я не можу нічого з цим зробити. 

— Про що я і казав, — він повільно проводить пальцями по моїй вилиці. — Смілива на дистанції, але боягузка, варто мені підійти впритул.

— Це неправда! — вигукую я, але він лише нахиляється до мого вуха, обпалюючи шкіру диханням.

— Зі служницею я розберуся. Але якщо ти ще раз завдаси мені клопоту... я тебе відшлюпаю. Ти мене зрозуміла?

Я майже перестаю дихати. Зажмурююся, очікуючи чого завгодно, але відчуваю, як вага його тіла зникає. Розплющивши очі, я бачу, як Данте йде до дверей. Він береться за ручку, але перед тим як вийти, обертається.

— Я зачиню тебе тут, поки не повернуся.

Клацання замка лунає як постріл. Я хвилину сиджу в ступорі, а потім у люті стискаю кулаки. Нахаба! Замість того щоб подякувати за те, що я вивела на чисту воду його злодійкувату прислугу, він замикає мене!

По спині знову пробігають мурашки — чи то від злості, чи то від того жару, що залишив по собі Данте.

— Так, відставити ці думки! — я трясу головою. — Данте, ти думав, що замок мене зупинить? Дурню. Настав час переходити до плану «Б».

Я зловісно всміхаюся сама собі. Помста — це страва, яку я зараз приготую за дуже гострим рецептом.