Глава 28. Зілля, вибухи та руда рятівниця

Кабінет зіллєваріння в підземеллях завжди зустрічав студентів вогкістю та суворим поглядом Северуса Снейпа. 

Кожного разу коли з'являлася Касс Тонкс, її «зілля» закінчувались димом, кіптявою та істеричним бажанням професора Снейпа піти у відпустку. Зілляваріння було її найбільш «невмілим» предметом! Теорію вона ще сяк-так знала на «добре» — десь на 50 зі 100, але практика... Практика завжди закінчувалася повним крахом. Її особисті результати, як завжди, трималися на позначці від нуля до мінус ста.

Професор Снейп після кожного її кулінарного шедевра перебував на межі нервового зриву. Усе відбувалося за класичним сценарієм, який у школі вже називали «як завжди»... Спочатку Касс замислено кидає щось у казан, потім слідував яскравий спалах, гучний «Ба-бах!», і підземелля огортав густющий чорний дим.

— Міс Тонкс! — щоразу лунав серед сутінків кабінету глухий, задиханий від гніву голос викладача.

Снейп, відкашлюючись і витираючи сажу з обличчя, розлючено й майже травмовано вигукував своє фірмове: «Ой, дурепа!». Це стало настільки звичним, що студенти навіть перестали здригатися від вибухів.

Саме тому вже тиждень, як Дамблдор разом зі Снейпом пішли на радикальний крок! Вони поставили Касс у пару з Джинні Візлі. І байдуже, що вони були з різних факультетів... і формально навіть різних курсів — Касс у свої чотирнадцять через «певні обставини» навчалася на третьому курсі разом із тринадцятирічною Джинні, тоді як Драко та інші однолітки вже перейшли на четвертий. Професори просто хотіли, щоб у кабінеті нарешті перестали вибухати стіни.

Колись директор, лагідно всміхаючись у сиву бороду, так і сказав обуреному декану Слизерину:

— Северусе, мій хлопчику, іноді протилежності рятують будівлі. Якщо ми не об'єднаємо руйнівний хаос міс Тонкс із затятою практичністю родини Візлі, наш замок ризикує залишитися без лівого крила ще до Різдва.

Зараз у їхньому новому тандемі все було дуже просто~. Джинні впевнено готувала, а Касс... ну, можна сказати, просто спостерігала. Коротше кажучи — головне, щоб не заважала!

Рятувальний круг імені Візлі

«Тц! Отож-бо, щоб усе було ок, просто необхідно, щоб хтось готував замість мене!» — думала Касс, підпираючи щоку рукою і ліниво споглядаючи, як Джинні акуратно нарізає сморщені інжири. — «Ех, шкода, що тут немає ні Драко, ні когось іншого з наших, хто б міг узяти удар на себе. Але є Джинні... І це моє спасіння!».

Це невміння готувати зілля було виключно проблемою самої Касс, а не її прихованої магії чи душі. Стародавня сутність усередині неї могла й володіти колосальною силою... Але коли справа доходила до банального зважування крил златоглазок, Касс ставала абсолютно безпорадною.

— Касс, просто тримайся подалі від порошку з кісток дворога, добре? — тихо прошепотіла Джинні, не відводячи погляду від терезів. — Нам потрібен ідеальний настій, а не позаплановий салют для всього підземелля.

Джинні тим часом зосереджено помішувала зеленувату рідину в казані. Завдяки її зусиллям над їхнім столом сьогодні піднімалася лише легка, ледь помітна пара, а не хмара їдкого газу. Снейп, проходячи повз їхній стіл, навіть не скривився, а лише полегшено зітхнув, хоча й провів по Касс підозрілим поглядом свого чорного ока.

Очки Слизерину та філософія Касс

Наприкінці уроку, коли Снейп традиційно оцінював результати, дива не сталося. Попри ідеально приготовлене Джинні зілля, професор знайшов привід причепитися до брудного черпака, який у Касс випадково «вислизнув» з руки... і полетів прямо в нього.

— Мінус п'ять очок зі Слизерину! Міс Тонкс, — холодно процедив Снейп, змахуючи мантією та майстерно ухиляючись від металевого предмета.

— Ой, пробачте, професоре, він просто був занадто слизьким від... слизу флоббер-черв'яків, — невинно проковтнула слова Касс, навіть не змигнувши оком.

Коли вони збирали підручники, один із третьокурсників-слизеринців, що проходив повз, незадоволено буркнув під ніс:

— От завдяки Тонкс Слизерин знову втратив очки. Постоянно одне й те саме.

Касс почула це і лише зневажливо хмикнула, закидаючи сумку на плече.

«Хм? А чому це лише "завдяки мені"?» — подумала вона з іронічною посмішкою. — «У нас Слизерин наприкінці року майже завжди опиняється то на... Ну, явно не на першому місці. Поттер і його компанія все одно в останню секунду виривають очки завдяки балам від директора за черговий «порятунок» школи. То яка різниця, скільки очок я підірву в цих підземеллях?».

Вона перезирнулася з Джинні, яка тихо хіхікнула, ніби прочитавши все на обличчі Касс. Урок закінчився без руйнувань, і для Касс це вже була грандіозна перемога.

За зачиненими дверима підземелля

Коли кабінет майже спорожнів, Джинні, закидаючи свій підручник у сумку, тихо штовхнула Касс ліктем у бік.

— Знаєш, Тонкс, ти справжня катастрофа для Снейпа, але з тобою хоча б весело. Мої брати, Фред і Джордж, точно оцінили б твій кидок черпаком.

— Я не спеціально, — з лукавинкою в очах відповіла Касс, поправляючи мантію. — Це була чиста випадковість... Ну й можливо й трохи магії Слизерину?~.

— Ну звісно, — посміхнулася рудоволоса ґрифіндорка, підходячи до дверей. — До зустрічі на наступному тижні. Спробуй до того часу не підірвати Гоґвортс.

Касс вийшла в коридор, де на неї вже чекав похмурий Драко. Він склав руки на грудях і незадоволено хитав головою, явно відчуваючи через їхній зв'язок її легковажний настрій.

— Знову мінус очки, Касс? — зітхнув він. — Ти товаришуєш із Візлі й руйнуєш наш рейтинг.

— Рейтинг — це тимчасово, Драко, — філософськи зауважила дівчина, крокуючи поруч із ним у напрямку вітальні. — А от спогад про те, як Снейп ледь не зловив черпак обличчям — це назавжди. Бачив би ти його очі!

Драко лише важко зітхнув, але куточки його губ мимоволі сіпнулися вгору. Вогняно-льодяна магія всередині Касс задоволено затихла, заколисана спокоєм та веселощами цього звичайного шкільного дня.