Глава 25.2. Питання, дії та відлуння крові

Коло гравців у вітальні Слизерину розширилося. До Касс і Драко приєдналися Блейз Забіні з його вічною іронічною усмішкою, Теодор Нотт, мовчазна Пенсі Паркінсон та Астра, яка сіла трохи осторонь, наче сторонній спостерігач.

Гра йшла жваво. Питання про перше кохання змінювалися безглуздими діями. Коли черга дійшла до Драко, Блейз примружився:

— Який тип дівчат тобі подобається, Мелфою? Тільки чесно.

Драко замислився, намагаючись підібрати слова, які б не видали його надто сильно. Він описував щось середнє між витонченістю своєї матері та рішучістю, яку він бачив щодня поруч. Коли він закінчив, Касс раптом, сама не знаючи чому, випалила:

— Як Герміона?

У колі запала мертва тиша. Драко поперхнувся повітрям, та почав метати блискавки очима, коли Касс дивилась на нього, а Пенсі зміряла Касс убивчим поглядом. Касс і сама не розуміла, чому Ґрейнджер першою спала їй на думку — можливо, через той самий ляпас, який досі відлунював у пам’яті.

Астра спостерігала за цим із наростаючим занепокоєнням. Її дар пророцтва сьогодні мовчав, і це її лякало. Ця гра взагалі не мала відбутися за її розрахунками. Все йшло не за планом.

Сповідь біля каміна

Блейз перевів погляд на Касс. Його очі горіли цікавістю:

— До речі, Касс. Питання на мільйон ґалеонів. Звідки ти насправді? Ти рідна донька Тонксів чи ні? Бо така схожість із деким у цій кімнаті... ну, ти сама розумієш.

Касс залишалася абсолютно спокійною. Їй було байдуже до генетики, бо Андромеда і Тед були її справжнім домом.

— Я не рідна донька, — відповіла вона просто. — Але вони — моя сім'я.

Реакція була миттєвою. Драко завмер наче громом вдарений, та приголомшений тим, що він, зі своїм зв'язком, цього не знав. Астра ледь не видала себе різким подихом.

КАСС... — майже крича почав Драко, через що його власна магія на мить «заіскрила», та «затремтів» вогонь в каміні. — Драко, я теж про це думала... але ні..., і головне доказів немає, то ж ні! — спокійно перебила його Касс, через зв'язок... Крадькома поглянула на нього, відчувши його шок, страх та... 

— І ти мовчала? — вигукнула Пенсі.

— Ви не питали, — ліниво стенула плечима Касс. — Я дізналася про це у дванадцять років, перед першим від'їздом до школи. Просто прокинулася вранці й знала це?..., це справді дивно~..., хоч я вже не пам'ятаю точно, «як» і «що» було, але відчуваю що там «щось» було... 

Вона замислено подивилася у вогонь.

Хм-хм-хм~

— У три роки мені снився сон. Туманний, там майже все було в білому, сріблястому та ніжно-блакитному... вродіби ще й був ніжно-зелений, але це не точно..., Хм~ Я бачила стелю, мобіль над ліжечком... і це вродіби була ніч. Там начебто був хтось ще..., але я не пам'ятаю обличчя.

Астра гарячково міркувала:

«Ніжно-блакитний, срібний і ніжно-зелений? Мелфої люблять срібло і зелений, але «ніжно-зелений» білий і ніжно-блакитний... Невже я не бачила цього бо це було в минулому?, а я... дивлюсь лише в майбутнє...» Вона знала на 100%, що Касс — Мелфой, але деталі її спогадів не вкладалися в загальну картину.

— А твої батьки знають, що ти знаєш? — запитав Теодор Нотт.

— Ні, — відповіла Касс. — А треба було сказати? — після хорової відповіді «Так!»..., через що Касс чуть не впала із дівана..., попри всю їхню «темність» вони все ж таки діти. Які зараз були збентежені такою сімейною драмою та «дитячою» Касс.

— Вирішила, скажу їм коли повернуся! — твердо мовила Касс. Вона дивилася на друзів із тією дитячою щирістю, яка змушувала навіть похмурих слизеринців ніяковіти. — Мені байдуже на кров. Вони мої батьки, і крапка.

Сімейні лабіринти

— До речі, — втрутився Блейз, — ви з Драко в курсі, що Нарцисса Мелфой та Андромеда Тонкс — рідні сестри?

Касс не задумуючись, кинула:

— Звісно. Мама розповідала про родини Блек, Лестрейндж і Мелфой..., хоча звісно вона ще й про інші роди розповідала~

— Звідки ти це знаєш, Блейзе? — раптом заціпенів, і підозріло жмурячись, запитав Драко.

— Слизерин має знати все про чистокровні союзи, — усміхнувся той.

Теодор Нотт пильно подивився на Касс:

— Мені здається, ти знаєш про своє походження значно більше, ніж кажеш. І йдеться не про магію.

— Кхм! — Касс раптом поперхнулась повітрям, і ледь загадково всміхнулася. — Можливо~ — відповіла Касс, точно відходячи від відповіді.

— Хух~ Можливо, серце знає, а я просто не пам’ятаю... — промовила вона повертаючи «невинність» та «спокій». — Що ж... досить про це. Давайте я вам погадаю на ваше кохання в майбутньому? Хоча я не дуже вмію, але спробую...

Астра відчула, як по спині пробіг холодок. Касс, яка намагається «гадати», коли сама є центром небаченого переплетіння доль, — це було небезпечно. Касс мріяла лише про захист магічних істот і спокійне життя, не знаючи, що її власна доля...