Глава 25.1. Сніжний барс та ігри розуму

Після інциденту з тхором Драко ще довго не міг прийти до тями. Його лють кипіла, як зілля в казані, і найбільше його зачіпало те, що Касс, хоч і не сміялася вголос, як інші, але... вона відчувала дивне захоплення... але воно було...«ТВАРИННЕ»!

— От я б поглянув сміялася б ти, якби сама стала звірятком, — буркнув Драко вголос, коли вони сиділи в кутку порожньої вітальні Слизерину.

— Взагалі-то я не сміялася, — спокійно відповіла Касс, не відриваючись від своєї улюбленої книги «Вогонь і Тиша». — Я просто подумала, що ти дуже органічний у білому хутрі.

Драко закотив очі, але потім його погляд став вивчаючим.

— До речі, Касс, а яка ти тварина? Який у тебе Патронус? — запитав він, нахилившись ближче.

Касс нарешті закрила книгу.

— Патронус? Я ще не пробувала його викликати. А що до тварини... ти як думаєш?

Драко замислився. Касс була загадкою.

«Яка вона?» — міркував він. — «Мила й добра? Іноді. Хитра? Безумовно, вона ж на Слизерині. Але... вона небезпечна. Вона з тих, хто може вдарити навіть без магії, якщо її розізлити».

В його уяві постала граційна, але смертоносна хижачка, що ховається в тумані гір.

— Сніжний леопард, — нарешті промовив він. — Ти — сніжний барс, Касс. Холодна, гарна і здатна перегризти горло, якщо хтось підійде надто близько.

Таємні думки Малфоя

Драко дивився на задумливу Касс, і в його голові промайнула низка дивних, майже заборонених думок.

«Якби вона б була Малфой, чи змогла б вона тримати маєток Малфоев у своїх руках..., як це робить мама? Чи вистачило б їй сили? Думаю, так. Вона б навіть могла піти проти "Нього" — проти Темного Лорда — і залишитися собою. Залишитися живою, поки він... ні. Це здається неможливим, але з Касс... якщо це станеться, вона б не зламалася...: Хух~ це просто неможливо! Це ж Касс~».

Він сам не знав, чому так думав. Можливо, через ту саму вогняно-льодяну силу, яку він відчував у її присутності, а можливо...

Брат, сестра чи щось більше?

— До речі, Драко, — Касс перебила його роздуми, — я випадково чула «маячню»..., про те що ми з тобою ніби дуже схожі на пару.

Драко на мить заціпенів. Почуття між ними були складними. Іноді вони здавалися ідеальними братом і сестрою — їхній зв'язок був занадто глибоким для звичайної закоханості. Але іноді... іноді між ними іскрило щось таке, чому не було назви.

— Маячня!, правда? — Касс запитала це з легкою але ніби натягнутою та «злою» усмішкою, але її очі залишалися серйозними але в них відчувалась якась «злість», ніби вона...

Драко на мить відчув, ніби йому забракло повітря. Це була не просто розмова — це був момент, коли їхній зв'язок натягнувся, як струна.

— Звісно, маячня, — швидко відповів він, занадто різко відвертаючись до каміна. — Ти надто нестерпна, щоб хтось захотів бути з тобою «парою». Але...

Він замовк, не договоривши, що ця «маячня» чомусь здається йому єдиною стабільною річчю в його житті, яке починало руйнуватися.

— Ти просто... це просто ти, Касс. Мені не потрібні ярлики, щоб знати, що ти моя, — додав він уже тихіше, маючи на увазі їхню відданість одне одному, але слова прозвучали двозначно.

«Це "ти моя"... — може, він мав на увазі як подругу чи майже сестру? Та 100%, ні, 300% він мав на увазі саме це!» — подумки запевняла себе Касс, намагаючись вгамувати дивне серцебиття.

— Питання в тому, що буде першим, — раптом спитав Драко, підводячи погляд. — Війна чи наше дорослішання? І взагалі... тобі не цікаво, чому ми такі схожі, Касс? Ну, зовні?

Касс нічого не відповіла. Вона знову відкрила книгу, занурюючись у «сюжет».

— Гей! Ти мене взагалі чуєш? — обурився Драко.

Касс підняла очі й мило посміхнулася.

— Це так мило, що ти вважаєш мене своєю найкращою подругою~ — раптом вголос вимовила Касс, ледь примружившись.

— Що? — перепитав Драко, збитий з пантелику її раптовою зміною тону.

— Хм?~ Нічого-нічого~ — спокійно відмахнулась вона, знову ховаючись за книгою.

Драко лише важко видихнув. Касс, яка прослухала добру половину його серйозних міркувань про схожість, зараз виглядала максимально безтурботно. Вони обидва вирішили зробити вигляд, що ця розмова нічого не змінила.

«Ех, цікаво, коли нарешті вийде 3 книга про "Вогонь і Тиша"?» — промайнуло в її голові.

— Давай краще пограємо в гру: «Питання чи дія»? До нас можуть приєднатися інші. Це куди цікавіше, ніж обговорювати нашу схожість.

Драко зітхнув, розуміючи, що вона знову вислизнула від прямої відповіді. Але в ігри він грати вмів.