Глава 23. Полум’я забутої душі

Великий зал Гоґвортсу був сповнений передчуття. Приїзд делегацій Бобатона та Дурмстранґу створив атмосферу справжнього свята, але центром загальної уваги став він — Кубок Вогню. Стародавній дерев’яний артефакт, у якому вирувало блакитно-біле полум’я, стояв посеред зали, випромінюючи первісну, дику силу.

Коли Касс разом із Драко та Астрою проходила повз Кубок до слизеринського столу, вона раптом спіткнулася. На мить повітря в легенях стало крижаним, а в грудях, там, де вона роками тримала щось міцно замкненим, спалахнуло нестерпне тепло.

Це була дивна магія. Вона була водночас пекучою, як вогонь, і гострою, як уламок криги. Вогняно-льодяна пульсація.

«Що це за кубок?» — промайнуло в її голові. Ця енергія була майже ідентичною тій, яку Касс запам'ятала в собі уже в п'ятирічному віці але після того випадку в саду Тонксів... про який вона ніколи більше не згадувала.

— Касс? Ти зблідла, — зауважив Драко, зупиняючись поруч. — Цей старий шматок дерева тебе налякав?

Касс швидко опанувала себе. Вона змусила м’язи обличчя розслабитися, а погляд — стати спокійним. Вона навіть не подивилася в бік Кубка, роблячи вигляд, що її більше цікавить колір скатертини.

— Тобі здалося, Драко. Просто не виспалася в поїзді, — сухо відповіла вона, проходячи далі.

Відлуння минулого

Касс не знала, що магія Кубка не просто «знайома». Вона майже резонувала з її душею. Колись, багато десятиліть тому, у цих стінах навчалася інша дівчина. Вона майже не належала до знатних родів, була трохи відстороненою і чимось нагадувала юного Тома Реддла. Вона володіла тією ж вогняно-льодяною магією  — сумішшю полум’я та криги. Та дівчина померла зовсім юною, і Дамблдор був єдиним, хто майже пам’ятав її. Навіть Том Реддл, який тоді шукав лише власної величі, втратив будь-які спогади про неї.

Тепер ця душа, переродившись у Кассіопеї, знову повернулася до Гоґвортсу. І Кубок Вогню, як артефакт, що працює на магії душ і намірів, упізнав свою «стару знайому», навіть якщо вона ні.

Тінь підозри

Астра, яка йшла трохи позаду, на мить затримала погляд на Касс. Її пророчий дар не бачив «вогняно-льодяну магію» — ця сила була занадто глибоко схована навіть для її очей. Проте Астра відчула коливання в самому просторі зали та дивне незрозуміле відчуття дежавю.

«Щось змінилося», — подумала Астра, сідаючи за стіл. — «Кубок реагує не на імена, він реагує на присутність чогось...».

Вона подивилася на Касс, яка спокійно наливала собі гарбузовий сік. Касс виглядала звичайною третьокурсницею, але Астра відчувала: плани щодо «смерті у сімнадцять» можуть стати значно складнішими, якщо ця дівчина розбудить те, що спить у її крові.

Ментальний холод

Драко відчував через зв’язок, що Касс бреше. Він відчував крижаний протяг у її думках, який вона намагалася прикрити образами повсякденних справ.

«Касс, я ж відчуваю, що ти напружилася», — послав він їй думку, поки Дамблдор пояснював правила Турніру. — «Це через іноземців? Чи через Кубок?»

«Займайся своїми справами, Малфой», — відрізала вона ментально, але її рука, що тримала кубок, ледь помітно тремтіла. — «Турнір для старшокурсників. Нас це не стосується».

Вона брехала йому. Брехала собі. Але вогняно-льодяна іскра всередині вже почала танути, відчувши близькість великих подій. Касс ще не знала, що вона — не просто Малфой за кров’ю, а дещо набагато небезпечніше за своєю суттю. Душа, що не встигла завершити свій шлях...