Глава 18. Відплата і Слизеринський Гнів

Дні після подій у Виючій Халупі були сповнені хаосу. Професор Люпин зник, Петтіґру знову втік, а Сіріус Блек вчергове зник. Школа гула чутками.

Касс і Драко ховалися від світу у своїй таємниці. Вони були єдиними, хто знав усі деталі, і цей тягар спільної таємниці висів між ними.

— Батько в люті, — передав Драко Касс під час сніданку. — Він не вірить, що Петтіґру живий. Він каже, що Блек зачарував усіх.

— Ти бачив це на власні очі, — відрізала Касс. — Ти знаєш правду.

Драко не відповів, але Касс відчула, як його думка хитається між тим, у що йому наказано вірити, і тим, що він бачив.

Увечері, коли Касс поверталася до вітальні, вона зіткнулася з Астрою. Астра, старшокурсниця Слизерину, була зведеною сестрою Драко, чий колір волосся та очей відповідав сімейству Малфоїв. Вона була одноліткою Касс і майже всіх. Астра завжди була відстороненою і уважною до Касс, часто спостерігаючи за нею, як за цікавим, але незрозумілим об'єктом.

— Ти знову блукала з ним, Касс, — тихо промовила Астра, її голос був низький і пронизливий.

Касс напружилася. «Вона знає про наш зв'язок?» — подумала вона.

— Я нічого не робила, що стосується тебе, Астро, — відповіла Касс вголос, дивлячись їй прямо в очі.

— Я бачу, як ти дивишся на нього, — Астра посміхнулася холодно. Її неприязнь до Касс була глибокою, хоча вона її не виказувала, можливо, тому, що Касс забере те, що мало б бути її. — Драко може бути корисним. Але не забувай, де твоє місце, Касс. Не забувай, хто ти.

Астра кинула на неї останній, попереджувальний погляд і пішла. Касс залишилася стояти, відчуваючи неприємний осад. «Це не кінець,» — знала вона.

Наступного дня події набрали обертів. Незважаючи на обіцянку, яку Касс вимагала від Драко в лікарняному крилі, він не зміг втриматися від зловтіхи. Вся школа знала, що Геґріду не вдалося виграти апеляцію, і Дзьобокрила мають стратити.

Драко, йдучи з Кребом і Гойлом, побачив Гаррі, Рона та Герміону, які щойно почули вирок.

— Я не можу стриматися, — пролунала думка Драко в голові Касс, коли він злісно посміхнувся.

Касс відчула, як її злість та обурення охопили її. Вона навіть не відповіла йому ментальним зв’язком, бо була зла на нього через його жорстокість.

Але Драко вже почав:

— Яка ганьба, Поттер, — промовив він, — вашого друга скоро розрубають. Це буде справжнє свято.

У цей момент Герміона, яка до цього стримувала злість, різко обернулася.

— Вона божевільна! — пролунала панічна думка Драко, але він почув її лише сам.

Герміона підійшла до нього, її очі горіли гнівом. Вона підняла руку і, не вагаючись, вдарила Драко по обличчю.

Драко відступив від шоку, його рука полетіла до лиця.

Касс, яка стояла недалеко, відчула, як її злість та обурення перетворилися на хвилю нестримної, злої радості. Вона мовчала, але її задоволення було настільки інтенсивним, що, здавалося, Драко відчув її ментальний «крик».

Драко, принижений на очах, швидко відійшов, потягнувши Креба і Гойла. Він не сказав ані слова, лише дивився на Касс, його погляд був сумішшю шоку та зради.

— Ти... ти задоволена? — нарешті пролунала його думка, коли він відійшов на безпечну відстань.

Касс не відповіла. Вона продовжувала мовчати, даючи йому зрозуміти, що він перейшов межу.

Він не став сперечатися. Драко просто зник у коридорах, несучи своє приниження.

Касс знала, що вона щойно поставила під загрозу їхній зв'язок своїм мовчанням. Але вона також знала, що не може дозволити, щоб його гордість і жорстокість взяли гору. Цей удар Герміони був не лише для Драко, але й для їхньої дивної, таємної дружби.