Глава 17.1. Зимова провокація у Гоґсміді

Дні перетворилися на тижні. Навчальне життя у Гоґвортсі тривало, але для Касс і Драко воно було двошаровим: зовнішній світ — уроки, сніг, слизеринська зверхність; і внутрішній — світ їхніх беззвучних, постійних розмов.

Касс відчувала, що її присутність стала для Драко чимось на зразок ментального якоря. Він продовжував поводитися як типовий Малфой — зневажливо, холодно, але його внутрішній голос, який чула лише вона, був наповнений тривогою і бажанням контролю.

— Я не розумію, чому Дамблдор залишає Поттера в замку, — пролунала думка Драко під час уроку зіллєваріння, де Касс сиділа в іншому класі поверхом нижче. — Блек шукає його. Це небезпечно для всіх.

— Ти боїшся, що це небезпечно для тебе, — відповіла Касс із сарказмом.

— Звичайно, для мене! — його думка була наповнена обуренням. — Якщо божевільний убивця у замку, він може нашкодити будь-кому. А мій батько…

Касс відчула, як він обірвав думку, не бажаючи згадувати, що його батько міг би пошкодувати, що відправив його до Гоґвортсу, якби тут було справді небезпечно. Вона розуміла: він постійно шукає інформацію про Сіріуса Блека, не довіряючи нікому, крім себе... і неї.

Минули тижні. Гоґвортс занурився у зиму, і на Різдво більшість студентів, включно з Касс і Драко, вирушили до Гоґсміду.

Касс і Драко йшли засніженою вулицею, їхній шлях був наповнений тихим, беззвучним спілкуванням.

— Я ж казав, що тут нудно, — скаржився Драко в її свідомості, оглядаючи вітрини. — Батько думає, що тут весело. Але тут лише дешеві магазини.

— Тобі просто потрібно купити собі щось блискуче, щоб заспокоїтися, — відповіла Касс, і відправила йому ментальний образ блискучої зеленої мантії.

Драко ледь помітно хмикнув: «Ціную твій жарт, Касс. Але твої думки — надто… яскраві для Слизерину».

Раптом Драко різко зупинився.

— Дивись, — пролунала його думка, і вона була наповнена злісною радістю та цікавості — Поттер. Я йду розважитися.

Касс відчула його намір. Драко побіг до кам’яної стіни, за якою ховався Гаррі. Він був із Роном та Герміоною.

— Не треба, Драко. Це погана ідея, — застерегла Касс, посилаючи йому хвилю розсудливості.

— Це чудова ідея, — відповів він, але Касс відчула, що його провокація — це насамперед спроба відволіктися від страху перед Блеком.

Драко підійшов до трійці, насмішкувато посміхаючись. Креб і Гойл стояли поруч, наче вартові. Касс залишалася трохи осторонь, спостерігаючи.

— Поттер! — промовив Драко вголос, його голос звучав зневажливо. — Що ти тут робиш? Ти ж не повинен був виходити у село. Як це ти сюди проліз?

Він демонстративно обійшов Гаррі, наче той був брудним предметом.

— Яке щастя бути знову в Гоґсміді! Сподіваюся, це не той Блек, про якого всі говорять! Це було б небезпечно.

Касс відчула, як її серце стислося. Він прямо провокує його темою, яка йому самому завдає найбільшого страху.

— Перестань! — пролунала її думка, сповнена обурення.

Драко відповів: «Тихіше. Це розвага. Я бачу, як він біситься!»

У цей момент Гаррі, який не міг терпіти знущань, витягнув сніжку і кинув її. Почалася коротка бійка. Але вона була дивною: сніжки, здавалося, кидалися самі по собі.

— Що це? — вигукнув Драко вголос, коли в його обличчя полетіла сніжка, не кинута ніким із друзів Гаррі.

Касс, хоч і була спантеличена але відчула різкий сплеск торжества, коли з Драко зрозуміли, що Гаррі, мабуть, використав якесь закляття.

— Він зачаклував сніжки! Я бачив це! Він використовує темну магію! — Драко передав їй це, але вона відчула, що він більше захоплений, ніж наляканий.

Але раптом Драко отримав сильний удар по спині. Він упав у сніг.

— Ай! Моя нога! — пролунала його думка, і Касс відчула справжній біль.

Вона кинулася до нього, і коли вона нахилилася, то побачила, як Гаррі, який насправді був невидимим, скинув мантію-невидимку.

Драко піднявся, його обличчя почервоніло від гніву і приниження.

— Ти... ти не смієш! Мій батько...

Але Гаррі і його друзі вже втекли.

Касс допомогла Драко встати.

— Це було принизливо. І ти це заслужив, — подумала вона.

Драко намагався відповісти своєю звичною зверхністю: «Нічого. Це був хороший урок. Я його покараю, Касс. Обов’язково». Але в його свідомості пролунав тихий, збентежений відгомін: «Він був невидимий. Як йому це вдалося?»

Касс зрозуміла, що цей інцидент не лише посилив його ворожнечу до Гаррі, але й підживив його цікавість і бажання знайти їхню таємницю, що зрештою приведе їх обох до Виючої Халупи.