Глава 16.3. Ехо обіцянки

Касс залишила лікарняне крило, відчуваючи дивне поєднання виснаження і задоволення. Вона знала, що Драко не простий хлопець: його гордість була величезною, і вона могла бути єдиною, хто дозволяв собі її так відкрито зачіпати. Вона йшла коридорами, де перешіптувалися про травму Малфоя і можливе звільнення Геґріда, але її думки були зосереджені на обіцянці, яку вона відчула в його свідомості.

Наступні дні Драко, справді, використав свою травму на повну: демонстративно ходив, обвішаний пов'язками, і не припиняв скаржитися. Але Касс помітила ключову відмінність. Він не робив публічних загроз на адресу Геґріда.

— Ти не скаржишся Міністерству, — подумала Касс, коли побачила Драко біля обіднього столу, який голосно обговорював свою «жахливу» долю з Пейсі й Флінтом, але уникав теми звільнення викладача.

— Я ж сказав, що подумаю, — відповів Драко, і в його ментальній відповіді пролунала хвиля дратівливого, але визнання. — І так, мій батько робить це за мене. Але я не буду брехати про деталі.

Касс відчула легке здивування. Це було так не схоже на Малфоя — не скористатися всіма можливими засобами для помсти.

— Ти стримуєш обіцянку, — подумала вона.

— Не тіш себе ілюзіями. Просто... це занадто багато паперів. І мене більше хвилює, що Поттер і його подружка сміються з мене, — Драко показав їй на стіл Гаррі та Герміони, які щось тихо обговорюють за ґрифіндорським столом.

Касс посміхнулася. Вона знала, що справжньою причиною було її втручання. Драко міг пожертвувати дрібною помстою, щоб зберегти їхній дивний, таємний зв'язок і довіру.

Через тиждень Драко почав демонструвати значно менше страждання. Хоча він продовжував використовувати пов'язку, щоб уникнути уроків, Касс відчувала його зростаюче нудьгування.

Одного вечора, коли Касс поверталася до гуртожитку, вони випадково зіткнулися в порожньому коридорі. Драко, щойно вийшов із бібліотеки, і його обличчя було напружене. Він був сам.

— Ти втомлений, — констатувала Касс, беззвучно передаючи йому хвилю м'якого запитання.

Драко навіть не подивився на неї, але його свідомість відразу відкрилася.

— Я мав би лежати у ліжку і відпочивати. Але батько вимагає, щоб я дізнався деталі. Він не може заспокоїтися через той інцидент.

— Що ти дізнався? — запитала Касс.

Драко озирнувся, переконавшись, що нікого немає.

— Батько сказав мені, що Сіріус Блек втік. Він шукає Поттера, — пролунала його думка, і вона була такою холодною, що Касс здригнулася. — І він прокляв усю нашу сім'ю, коли його заарештували. Він божевільний.

Касс відчула, як її захоплення битвою з Василіском минулого року змінилося справжньою тривогою. Загроза в Гоґвортсі не скінчилася. Вона знову повернулася, і цього разу вона була особистою для Драко.

— Будь обережний, Драко, — подумала вона.

Він підняв голову і подивився на неї. У його очах Касс вперше побачила не зверхність, а глибоке, самотнє розуміння.

— Завжди, — відповів він. — І ти теж. Тепер Гоґвортс небезпечніший, ніж будь-коли.

Він пішов, залишивши Касс саму в коридорі. Вона знала, що їхній невидимий зв'язок стане їхнім єдиним захистом у цьому новому, небезпечному році.