Глава 16.1. Дорога до Азкабану

Дні і місяці у Гоґвортсі пролетіли швидко. Касс звикла до ритму замку — уроки, тренування магії, спілкування з однокурсниками. Вона більше знайомилась з новими учнями, вчилася застосовувати магію в побуті та під час навчання, відкривала для себе нові закляття.

Касс тепер була на другому курсі. Вона вчилася тримати свою стурбованість під контролем, але таємниці, які вона відкрила з Драко минулого року, все ще лежали важким каменем. Ноктюрна завжди була поруч, тихо муркотіла, нагадуючи, що Касс не одна.

Телепатичний зв’язок із Драко став майже безперервним. Вони обмінювалися думками, майже не використовуючи слів, що створювало навколо них постійну ауру таємниці. Драко, як завжди холодний, спостерігав за нею здалеку, але Касс відчувала його увагу. Це здавалося загадковим, незбагненним, але водночас безпечним.

Поїзд до Гоґвортсу: Слизеринське купе

Касс зайняла місце в купе разом із кількома однокурсниками-слизеринцями, але її увага була прикута не до них. Драко Малфой, який сидів далі по коридору зі своїми друзями Кребом і Гойлом, був, як завжди, центром її ментальної уваги.

— Ну от, знову ми їдемо у цей курник, — пролунала в її свідомості думка Драко, сповнена зневаги, але з легким фоновим задоволенням від повернення.

— Це наш дім, Драко. І ти знаєш, що тобі там подобається, — відповіла Касс, і відправила йому в думках м’який, але докірливий образ.

Драко ледь помітно посміхнувся, його губи навіть не ворухнулися. Його думка була чіткою: «Можливо. Але не кажи моєму батькові».

Подорож йшла своєю чергою. Касс бачила, як Драко дратує інших студентів, особливо Гаррі, який сидів у сусідньому купе. Хоча вона чула лише глухі звуки та сміх, вона відчувала у свідомості Драко хвилі задоволення та злісної радості.

— Перестань його провокувати, — пролунала думка Касс.

— Це моя робота, — відповів Драко. — Хіба не цікаво спостерігати, як він злиться?

Раптом поїзд різко сповільнив хід. За вікном панувала густа, непроглядна темрява, хоча був ще день. Електрика в купе згасла.

— Що це? — пролунала у свідомості Касс хвиля здивування, змішана з першими нотками справжньої, непідробної тривоги від Драко.

— Я не знаю. Це не схоже на звичайну зупинку, — відповіла Касс.

У купе запанувала тиша. З коридору долинали перелякані голоси.

Раптом відчуття холоду пронизало вагон. Це був не звичайний холод, а щось набагато глибше, що висмоктувало радість і тепло. Навіть Ноктюрна зашипіла і притиснулася до Касс.

— Щось не так, — подумав Драко. Його думка була майже панічною, але він боровся, щоб зберегти зовнішній спокій.

З коридору, прямо до купе Гаррі Поттера, пропливла висока фігура в капюшоні, що повільно ковзала. Це був Дементор.

Касс відчула, як її серце застигло від жаху. Вона не бачила, що відбувається у купе Гаррі, але вона відчула через зв'язок глибокий, первісний страх Драко.

Його свідомість була охоплена хвилею панічного жаху та відчуттям неминучої загибелі, чого Касс ніколи раніше не відчувала від нього.

— Драко! Що це?! — її думка була криком.

Його відповідь була ледь чутним, майже розсіяним шепотом:

— Де… Дементори…

Через мить Дементор віддалився, і світло знову спалахнуло. Холод відступив, залишивши по собі відчуття виснаження. Касс, хоч і була налякана, але змогла триматися. Але коли вона поглянула на Драко (він сидів за склом коридору), то побачила, що він був блідий, як крейда, і тремтів, намагаючись зберегти свою слизеринську маску.

Це був справжній, непідроблений страх. І він розділив його з нею.

— Ти в порядку? — запитала Касс, і в її думці звучало більше турботи, ніж будь-коли.

Драко заплющив очі на секунду, а потім відповів, зібравши всю свою волю:

— Просто… холод. Не звертай уваги.

Але Касс вже знала: навіть Дементори не змогли приховати від неї його справжній жах.