Глава 15.4. Повернення з Темряви

Темрява підземелля залишалася за їхніми спинами, а прохолодний повітряний потік з верхніх коридорів обплітав обличчя. Касс йшла поруч із Драко, серце ще калатало від страху і захоплення. Вона відчувала, як сильно її хвилювання відлунює у свідомості Драко.

— Усе скінчено, — подумала вона, — але чому я відчуваю… дивне напруження?

Драко йшов тихо, його погляд був спрямований уперед. Він відчував, що серце Касс б’ється швидше від неясного передчуття, але його власна свідомість була заблокована, як ніколи раніше, коли справа стосувалася Волдеморта.

— Не хвилюйся, — подумав він, і Касс відчула, як її свідомість наповнюється незвичайним, примусовим спокоєм, навіть якщо вона не знала, що саме він приховує.

Касс зупинилася на мить, озираючись на порожні стіни підземелля. Її відчуття були змішані: страх, захоплення і дивне тепло, яке йшло від Драко. Вона не розуміла, чому її серце стискається і одночасно розширюється.

— Чому він… так спокійний? — знову спробувала вона, намагаючись проштовхнути думку крізь його ментальний захист. — І чому мені здається, що він знає більше, ніж каже?

Цього разу Драко відповів не лише спокоєм. Касс відчула різкий, незрозумілий спалах болю в його свідомості, а потім тверду, наче камінь, думку:

— Не думай про це, Касс. Це не твоє.

Його невимовлене ім'я пролунало в її голові. Він не промовив його, але вона відчула, що для нього це не просто таємниця, а щось небезпечне і заборонене. Вона зрозуміла, що страх, який він відчував, був не лише за себе, а й за неї. За це знання.

Вони повільно піднімалися сходами, залишаючи позаду темні підземелля, де Гаррі щойно переміг Василіска і врятував Джинні. Коли вони нарешті вислизнули із задніх дверей туалету Плакси Миртл, умивальник за їхніми спинами клацнув, повертаючись на своє місце, і вони знову опинилися у звичайному, хоча й порожньому, коридорі Гоґвортсу. Нічна тиша тут була іншою — порожньою, а не загрозливою.

Драко лишався поруч, його холодний погляд час від часу звертався на Касс. Вона відчувала, що він пильнує її так само уважно, як і події в підземеллі, але з новою, незрозумілою метою.

— Я… не можу пояснити, — подумала Касс, і цього разу її думка була м'якою, прохальною, — але відчуваю, що ти знаєш щось про цього Тома… щось дуже погане. Чому я не можу зрозуміти, що саме?

Касс відчула, як Драко обережно, майже боячись, послав їй одну єдину емоцію: страх. Страх настільки сильний, що він витісняв будь-які слова, а потім пролунала думка:

— Якщо ти дізнаєшся... ми обидва постраждаємо. Забудь.

І хоча вона не мала відповіді, серце підказувало їй одне: Драко оберігає її, навіть ціною власної правдивості. Цей зв’язок стане ключем у всіх таємницях, що ще попереду, і Касс усвідомила, що її найбільша боротьба буде не зі злом, а з тим, що Драко приховує в собі.