Глава 15.1. Нічне проникнення

Ніч опустилася на Гоґвортс, і темрява огорнула замок холодним покривалом. Касс стиснула в руках паличку, відчуваючи дивне хвилювання. Поряд стояв Драко, його очі холодні, але уважні, як завжди. Вони стояли серед мокрих кахлів та іржавих труб, де навіть повітря здавалося наскрізь просякнутим відчаєм Плакси Миртл.

Вони стояли біля входу до Таємної кімнати. На одному з брудних умивальників був кран, що мав вигляд звичайного, але Касс бачила ледь помітне світіння, яке згасло, щойно він перестав рухатися.

Гаррі, Рон і Герміона вже давно зникли, слідуючи за дивними вказівками. Касс і Драко, завдяки наполегливості Касс, йшли слідом, тримаючись у тіні. Труба, в яку вони мали спуститися, була широка, слизька і здавалася безкінечною.

— Ти готова? — пролунала думка Драко у її свідомості, беззвучна і гостра.

— Так, — відповіла Касс, відчуваючи, як серце калатає, але дивний зв’язок з Драко надає впевненості. — Вони мають бути вже всередині. Слухай, що вони скажуть.

Вони підійшли до круглого, темного отвору в підлозі, що залишився після того, як умивальник опустився. У глибині було чутно лише ледь помітне відлуння. Завдяки навичкам Слизерину, вони змогли знайти замаскований вхід.

Усередині Таємної кімнати панувала моторошна тиша. Касс і Драко, ховаючись у тіні колони, бачили Гаррі, який схилився над Джинні Візлі. Поряд на кам’яній підлозі лежав старий чорний щоденник.

У той момент біля Гаррі з’явилася висока, чітка постать. Це був Том Реддл. Його обличчя було холодним, але надзвичайно привабливим.

Гаррі обережно підняв щоденник, а Том заговорив, його голос був спокійний, але загрозливий:

— Це ж я хотів тебе запитати, Гаррі Поттере. Це ж я хотів тебе запитати, як тобі вдалося повернутися? Як тобі вдалося вибратися з печери?

Касс здригнулася.

— Хто він? — подумала вона, і її страх відразу ж передався Драко.

Драко не відповів, але у її свідомості пролунала коротка, холодна хвиля страху, яка не належала їй. Він явно знав більше.

Гаррі вигукнув, дивлячись на щоденник у руці:

— Ти Том Реддл?

Том посміхнувся, його посмішка була хижою і сповненою самовдоволення:

— Сюрприз? Ти, напевно, думав, що я не маю тіла, що я лише ім’я, яке бояться назвати?

Касс була спантеличена. Вона відчула, як Драко напружився.

Том підняв чарівну паличку Гаррі:

— Бачиш, Джинні відкрила мені своє серце і вилила свою душу… Пишучи у щоденнику. І, як виявилося, вона вилила і свою душу, і мозок, і свою магію. Ти бачиш, що сталося з бідною Джинні? Її життя поволі згасає, адже я стаю сильнішим... Я чекав тебе, Гаррі. Я хотів поговорити з тобою. Хотів подивитися тобі в очі.

Гаррі відповів із люттю:

— Я не вірю тобі! Джинні не могла цього зробити!

Том лише презирливо засміявся, нахилившись ближче.

— А вона й не знала, що робить. Це найцікавіше! Навіть ті, хто здається невинним, можуть послужити великій справі.

Далі Том підняв паличку Гаррі й почав писати у повітрі, переставляючи яскраво палаючі зелені літери свого імені: «TOM MARVOLO RIDDLE».

— Том Марволо Реддл... — Він переставив літери. — I AM LORD VOLDEMORT (Я Є ЛОРД ВОЛДЕМОРТ).

Ці слова боляче вдарили по свідомості Драко.

— Волдеморт… — пролунала його думка, сповнена шоку і несподіваного, глибокого жаху, який передався Касс. — Це... це неможливо…

Касс, яка не чула, як Том представився, тому що відволіклась, лише побачила перестановку літер, не зрозуміла, чому Драко так злякався.

— Драко, що таке? Що ти почув? — панічно подумала вона.

Драко стиснув щелепи, але його думка була жорсткою:

— Замовкни. Стій тут. Залишайся осторонь. Ти нічого не повинна знати.

Він не розказав їй про Волдеморта. Це була таємниця, яку він вирішив нести сам, але Касс вже відчула її вагу. Вона залишалася непомітною, ховаючись у тіні, але її серце калатало від страху і захоплення водночас.

Ця ніч стала початком нової гри — гри, де магія, таємниці та сили розуму перепліталися, а Касс зрозуміла: її роки у Гоґвортсі будуть набагато небезпечнішими, ніж вона могла уявити.