Глава 14.2. Тренування думок

Наступного ранку Касс прокинулася з передчуттям, що цей день буде особливим. Ноктюрна муркотіла поруч, а проміння сонця пробивалося через високі вікна Слизерину. Касс стиснула в руках паличку з зеленими трояндами, згадуючи ту незвичну, інтуїтивну близькість з Драко, яку вона відчула вчора.

Вона вийшла в коридор, і там стояв він — Драко, спокійний і холодний, як завжди. Його погляд зустрів її, і Касс відчула дивний, невидимий місток між їхніми думками.

Він підійшов ближче, а потім промовив тихо, майже не рухаючи губами:

— Привіт, — І Касс здригнулася, бо слова не просто пролунали вголос, а відразу проявилися у її свідомості, наче його думка матеріалізувалася прямо в її голові.

Це було підтвердженням того, що вона відчула вчора — це не просто інтуїція, це справжній зв'язок.

— Привіт… — відповіла вона, тримаючи серце в руках і обережно формуючи відповідь у власній свідомості, спрямовуючи її до нього. Вона відчула, як її тиха думка досягла Драко.

Вони пішли до порожнього класу, де можна було спокійно спостерігати і тренуватися. Касс відчула, що це не просто цікавість — вона повинна навчитися контролювати цей унікальний, несподіваний зв’язок.

Драко оперся об старий стіл.

— Сконцентруйся на мені, — пролунала його думка у її голові, чітка і владна, але без звичного сарказму. — Не думай про нічого інше. Лише на мені.

Касс зробила глибокий вдих, і вони обидва відчули перший справжній, свідомий контакт думок. Слова виникали у свідомості одне одного, наче невидимі, але відчутні хвилі. Спочатку це було коротко і хаотично, але поступово потік думок став чіткішим.

— Це… наче я чую тебе, — подумала Касс, і Драко відповів, цього разу з легким відтінком здивування у внутрішньому голосі. — Я теж. Це… дивно.

Після кількох хвилин тренування вони обидва сміялися тихо, відчуваючи, як дивний страх зникає. Касс почала помічати, що тепер вона може передавати не лише прості думки, а й емоції — легке тепло, хвилювання, здивування. Драко відповідав тим же, і серце Касс билося швидше від цього невербального, глибокого спілкування.

Вони відчували, що тепер можуть бачити один одного навіть без слів — і це ставало їхньою маленькою, нездоланною таємницею.

Пізніше того дня Касс сиділа на підвіконні Слизерину і спостерігала за іншими учнями. Вона зрозуміла, що цей новий навик може допомогти їй уникати проблем, стежити за інтригами, і навіть допомогти своїм друзям.

— Мені здається, — подумала вона, формуючи думку для Драко, — що разом ми можемо передбачати рухи інших, розуміти їхні наміри. Це… неймовірно. Особливо, тут, у Слизерині.

І хоча Астра завжди залишалася холодною і спостерігала за Касс із темною цікавістю, Касс знала: її перший рік у Гоґвортсі вже змінився назавжди. Вона відчула, що магія — не лише у закляттях, а й у силі зв’язку між людьми, які дійсно розуміють одне одного.