Глава 9. Перше випробування дружби

Третій день у Гоґвортсі.

Ранок почався спокійно: вузькі вікна Слизерину пропускали лише зеленувате світло від озера, і тіні від водоростей повільно танцювали на стінах. Касс сиділа на краю ліжка, заплітаючи волосся й думаючи, що це дивне місце все більше відчувалося її домом.

Ноктюрна потягнулася, стрибнула на підвіконня й зазирнула назовні.

— Що скажеш? — прошепотіла Касс. — Третій день. Може, він буде кращим за попередні?

Кішка лише муркнула, наче вгадала, що день легким точно не буде.

На сніданку Касс уже вільно кидала погляди в бік довгого столу Ґриффиндору. Герміона усміхнулася, махнула їй рукою. Гаррі — трохи сором’язливо кивнув. Рон підозріло зиркнув на неї, і Касс відчула легкий укол.

"Він мені не довіряє…" — подумала вона.

Але в той самий момент Драко, що сидів поруч, нахилився й тихо буркнув:

— Вони вже встигли втягнути тебе в свою компанію?

— Я просто знайомлюся, — відповіла Касс рівно, але в очах з’явився вогник. — Це ж Гоґвортс, правда?

Драко насупився, але в його погляді з’явилася тінь поваги.

Астра ж, навпаки, не відводила від неї очей. Її усмішка була холодною, наче шматочок льоду.

На коридорах Касс уперше відчула на собі справжню увагу: учні різних курсів озиралися, хтось шепотівся, хтось відкрито розглядав її.

Її харизма була майже віддзеркаленням Дракової: впевнена хода, спокійний голос, але в очах жила якась м’якість, яка робила її ще загадковішою.

— Хто ця дівчина? — чулося позаду.

— Схожа на Малфоя… тільки не така холодна.

— Вона чарівна…

Касс стискала ремінець сумки й ішла далі, роблячи вигляд, що нічого не чує. Але серце билося швидше: у неї з’являлося відчуття, що вона справді починає щось значити.

Першим серйозним випробуванням став урок трансфігурації, де Ґриффиндор і Слизерин мали заняття разом.

— Спробуйте перетворити сірник на голку, — промовила професорка Макґонеґел.

Касс сконцентрувалася, підняла паличку… і вже за мить у її долоні блиснула тонка, майже ідеальна срібляста голка.

— Чудово, міс Тонкс, — схвалила Макґонеґел.

Гаррі, Герміона і навіть Рон здивовано перезирнулися. Драко ж, який сидів поряд, трохи примружився, але в його очах промайнув вогник гордості.

Астра ж, не витримавши, прошепотіла:

— Везіння. Подивимося, скільки воно триватиме.

Коли урок завершився, Гаррі з Герміоною підійшли до Касс.

— Ти справді талановита, — щиро сказала Герміона.

— Так, — додав Гаррі. — Може, ми могли б попрактикуватися разом?

Рон залишався осторонь, і його слова прозвучали різкіше, ніж хотів:

— Вона ж зі Слизерину.

Касс відчула, як у грудях защеміло. Вона подивилася на хлопця прямо, її сірі очі блиснули:

— І що з того?

Між ними повисла тиша.

Астра, що стояла неподалік, з насолодою спостерігала цю сцену, мов хижак, що вичікує момент.

Того вечора, сидячи біля озера, Касс думала про день.

Вона відчувала, як невидимі нитки долі вже тягнуться навколо неї: з одного боку — Герміона й Гаррі, які бачили в ній подругу. З іншого — Драко, чия тінь ніби завжди стояла за її плечем. І ще десь, у холодному погляді Астри, вона бачила майбутні випробування.

"Може, я справді можу поєднати ці два світи? Чи вони зруйнують мене, ще до того, як я зможу обрати?"