Глава 7. Вечір і новий ранок

Слизеринська кімната повільно занурювалася в тінь ночі. Світло місяця ледь пробивалося крізь високі вікна, кидаючи довгі тіні на зелені стіни. Касс сиділа на ліжку, тримаючи в руках книгу, але думки її були далеко.

Ноктюрна мирно спала біля її ніг, а дівчина дивилася на тихе мерехтіння світла свічок.

— День був довгим, — прошепотіла Касс самій собі. — Але я справді змогла…

Її слова перервали тихі кроки. Двері відчинилися, і до кімнати зайшла Астра. Її холодний погляд миттєво охолодив повітря.

— Тобі подобається тут? — запитала Астра, голос був рівний, але ледь відчутна напруга прослизнула між словами.

Касс усміхнулася, намагаючись відповісти тепло, але відчула, що Астра не бажає дружби.

— Так… дуже, — тихо промовила Касс. — Це все нове і захоплююче.

Астра лише кивнула, але від її поведінки віяв холодом. Касс відчула легкий страх, але швидко відсунула його убік. Вона знала, що це лише перші знайомства, і що люди бувають різними.

Тим часом Драко стояв у кутку кімнати, спостерігаючи за Астрою. Між ними була невидима стіна напруги. Вони ледве знаходили спільну мову, і Драко явно відчував роздратування від її холодності.

Касс спостерігала за ним здалеку й відчула дивний, невідомий їй теплий зв’язок. Вона не розуміла, чому серце б’ється швидше, коли він поруч, але це відчуття було непереборним.

— Я хочу стати сильною, — подумала вона, — і знайти своє місце в цьому світі.

І навіть якщо хтось буде проти мене, я не здамся…