Глава 6. Перші уроки

Слизеринська кімната була ще тихою, коли Касс переступила поріг. Вологе каміння блищало у світлі зеленкуватих ліхтарів, а вода за вікном відбивала примарні відблиски підводного озера.

Кішка Ноктюрна стрибнула на підвіконня й тихо муркотіла, ніби заспокоюючи господарку.

Касс вдихнула повітря — холодне, свіже, просочене магією.

Сьогодні — її перші уроки в Гоґвортсі.

”Урок магії”

— Сьогодні почнемо з базових вправ, — промовив професор, його голос лунав урівноважено, але вимогливо. — Магія — це не сила палички. Це ви. Ваш розум, ваша воля, ваша концентрація.

Касс сіла за стіл, стискаючи тонку паличку з зеленими трояндами, що виблискували у світлі свічок. Серце билося швидше, ніж вона могла дихати.

— Lumos, — вимовила тихо.

Мить — і з кінчика палички виринуло м’яке сяйво. Вона кліпнула, не вірячи власним очам.

— Дуже добре, міс Тонкс, — промовив професор, і в його голосі з’явилося ледь помітне тепло. — В тебе природний зв’язок із магією.

Касс відчула, як у грудях розливається дивне тепло — вперше за довгий час вона була по-справжньому собою.

”Зіллєваріння”

Запах трав, металу й чогось пекучого наповнював клас. Снейп рухався між рядами, мов тінь.

— Тонкс, — промовив він низьким тоном. — Один невдалий рух — і від твого казана залишиться дим.

Касс кивнула, обережно розкриваючи баночки з подрібненим корінням. Її руки тремтіли, але коли рідина в казані стала сяяти зеленкуватим світлом, вона зітхнула з полегшенням.

— Хочеш, щоб я показав, як це правильно? — почулося поряд.

Вона підвела погляд — Драко стояв поруч, руки в кишенях, обличчя спокійне, навіть зневажливо-нудьгуюче, як завжди. Але очі… в них не було холоду.

— Дякую, — тихо сказала Касс.

Він кивнув.

— Просто не поспішай. Зілля не любить метушні.

Її серце знову вдарилося об груди. “Він не такий, як з іншими…”

”Польоти”

Поле сяяло від сонця. Учні стояли в ряд, кожен тримав мітлу. Касс стиснула держак, відчуваючи, як долоні спітніли.

— Підніми мітлу! — вигукнула мадам Гуч.

— Up! — повторила Касс, і мітла слухняно злетіла їй у руку.

Коли вона піднялася в повітря, світ знизу потонув у зелені. Вітер торкався волосся, а серце билося швидко, але радісно.

— Тримай рівновагу, — крикнув Гаррі, пролітаючи поруч. Його усмішка була щира.

Касс відповіла легким кивком, відчуваючи, як з кожною миттю страх змінюється на свободу.

”Матч Квідичу: Гриффиндор — Слизерин”

Стадіон ревів. Повітря гуділо від натовпу, кольори двох факультетів миготіли скрізь — червоно-золоті й зелено-срібні прапори.

Касс сиділа на трибуні серед слизеринців, спостерігаючи, як Гаррі мчить за сничем. Біля неї хтось вигукував жарти, хтось сміявся. Але її увагу привернуло інше.

На протилежній стороні трибун, серед почесних гостей, стояв чоловік із платиновим майже білявим волоссям, у темному плащі. Його очі — крижані, владні — зустрілися з її поглядом.

На мить час зупинився.

Люциус Малфой.

Він упізнав її. Вона це відчула. Але його обличчя залишилося байдужим — він лише ледь помітно відвернувся.

— Це пан Малфой, батько Драко, — прошепотіла Пенсі. — Раджу не потрапляти йому на очі.

Касс проковтнула ком у горлі, опустивши погляд.

“Чому він так дивився? Ніби знає мене…”

— Снич! — вигукнув хтось.

Гаррі, стрімко злітаючи, простяг руку — і зловив золотий блиск, але в ту ж мить його мітла різко пірнула вниз.

Він упав, зламавши руку, але стискав у долоні снича. Гриффиндор переміг.

Трибуни вибухнули криками. Слизеринці обурено шипіли, але Драко лише мовчки стояв, спостерігаючи, як Мадам Помфрі піднімає Гаррі з трави.

Його обличчя залишалося спокійним, навіть байдужим — але коли він повернувся до Касс, у його погляді на мить спалахнуло щось людське.

Того вечора в Слизерині оголосили новину — Драко Малфой став старостою факультету разом із Пенсі Паркінсон.

— Вітаю, — промовила Касс, коли він проходив повз неї у вітальні.

Драко зупинився.

— Дякую. Але не думаю, що це причина для радості. — Він на мить глянув на неї, і його губи ледь торкнулася тінь усмішки. — Ти непогано впоралася сьогодні.

— Я просто дивилася, — розгублено відповіла вона.

— Саме це іноді робить тебе небезпечнішою за тих, хто діє, — тихо кинув він і пішов, залишивши Касс у роздумах.

Вечором, сидячи біля вікна, Касс дивилася, як темна вода озера віддзеркалює зірки.

“Він — не такий, як інші. І я — теж.”

Ноктюрна муркотіла поруч, а в грудях відчувалося передчуття чогось більшого.

Це був лише початок. Її перший рік.

Її перше життя в Гоґвортсі.