Касс сіла за стіл, де вже сиділи кілька учнів, які тихо переглядались і обговорювали новачків. Вона відчула, що всі погляди спрямовані на неї — на новеньку з особливим волоссям і кішкою на руках.
— Я… Касс, — тихо сказала вона, ковтаючи хвилювання.
— Тонкс? — хтось із хлопців підняв брови. — Не знаю, що ти тут робиш, але сподіваюся, ти справжня слизеринська.
Касс кивнула, хоча ще не зовсім розуміла, що це означає.
Раптом Драко Малфой, вже другокурсник, підвівся і підійшов ближче:
— Новачок, так? Я Драко. Можеш сісти тут, але не сподівайся на поблажки.
Його холодний погляд змусив Касс здригнутися, але вона стримала емоції, відчуваючи дивне тепло від присутності поруч.
— Я… добре, — відповіла вона, трохи сором’язливо, але твердо.
За кілька хвилин до них приєдналися інші слизеринці: двоє хлопців, які сміялися, обмінюючись жартами, і дівчина, яка тихо спостерігала за всім. Касс відчула, що у колі є місце для нових знайомств, але водночас їй було важко довіряти.
— Ти зможеш, — промовила кішка Ноктюрна, нявкнувши, ніби підбадьорюючи господарку.
Касс усміхнулася, хоча усмішка була трохи сумною. Вона знала, що цей факультет — випробування не лише її магічних навичок, а й характеру. Тут треба вміти бути сильною, але водночас залишатися собою.
Їй здалося, що Драко уважно дивиться на неї. І в той момент вона відчула дивне, невідоме досі відчуття — наче він знає її, хоча вони ніколи не зустрічалися.
— Підемо знайомитися з кімнатою? — тихо запитала Касс, намагаючись відшукати своє місце серед нових людей.
— Після тебе, — промовив Драко, і це було більше, ніж просто ввічливість.
Коли вони йшли коридором до спальної кімнати, Касс відчула, що це лише початок довгого шляху. Шляху, який принесе їй сотні випробувань і, можливо, тих, кого вона назве сім’єю.
Вперше Касс зрозуміла: Гоґвортс — це не лише школа. Це місце, де народжується її справжня історія. І де вона почне дізнаватися про себе більше, ніж могла уявити будь-коли.
Відредаговано: 12.12.2025