Глава 3.2. В купе

Поїзд рушив. Касс довго блукала коридором, поки не знайшла купе з одним вільним місцем. У ньому сиділи хлопець із круглими окулярами, рудий хлопчик і дівчинка з густим волоссям. Всі вони вже були в мантіях.

— Привіт, можна до вас? — запитала Касс, тримаючи на руках Ноктюрну а на плечі маленький чорний рюкзак із білим бантиком і м’яким кроликом-брелком.

— Так, звісно, — відповів хлопець в окулярах.

Касс сіла біля вікна, Ноктюрна заснула на колінах, Касс витягла книжку й заглибилася в читання. Вона відкрила на 120 сторінці — саме там зупинилася минулого разу. 

Її серце прискорило ритм, коли Рон і Гаррі кинули на неї здивовані погляди. Вони помітили щось знайоме: платинове волосся, холодні сірі очі — це майже копія Драко Малфоя.

Коли поїзд набрав швидкість, Касс перегорнула ще кілька сторінок, аж доки не дійшла до 160. Закладка — біла з малюнком літа — виблиснула в пальцях.

— Що читаєш? — поцікавилася дівчинка.

— ”Вогонь і тиша”... — Трохи романтики. Трохи драма, і пригоди, — з усмішкою відповіла Касс.

— О, звучить цікаво, — хлопець у окулярах поправив їх і додав: — Мене звати Гаррі. Це Рон, а це Герміона.

— Касс, — вона простягла руку. — Просто Касс.

Вони потисли їй руки. Рон злегка зніяковів, але все ж усміхнувся. Герміона уважно придивлялася до нової знайомої, ніби хотіла одразу прочитати в ній усю історію.

— Ти теж на другий курс? — запитав Гаррі.

— Ні, вперше. Мені дванадцять, але лист отримала тільки цього літа, — сказала Касс.

— Це дивно, — здивувалася Герміона. — Але, мабуть, у Гоґвортсі знають, що роблять.

— Можливо, — відповіла Касс, і на її обличчі з’явилася та сама легка харизма, яку вона навіть не помічала в собі.

Вони довго говорили — про школу, про викладачів, про магію. Касс слухала, запам’ятовуючи кожну деталь, ніби боялася щось упустити.