Поїзд уже рушив.
Колеса ритмічно застукотіли по рейках, а за вікнами поступово почали пропливати перші краєвиди.
Касс повільно йшла коридором, заглядаючи в одне купе за іншим.
Майже всюди було зайнято.
Десь сиділи галасливі учні, десь уже розкладали солодощі, а з одного купе долинув такий сміх, що Касс навіть мимоволі усміхнулася.
Вона поправила на плечі маленький чорний рюкзак із білим бантиком і м’яким кроликом-брелоком.
На руках спокійно сиділа Ноктюрна.
— Ну й де нам тепер сісти?.. — тихо пробурмотіла Касс.
Ще кілька кроків.
І нарешті вона помітила купе, у якому залишалося кілька вільних місць.
Касс обережно відчинила двері.
Усередині сиділа лише одна дівчина.
Вона сиділа біля вікна, повністю занурившись у книжку, і, здавалося, навіть не помітила, як відчинилися двері.
Касс на мить затрималася біля входу.
— Тут вільно?
Дівчина підняла голову від книжки.
Її погляд спочатку ковзнув по Касс, потім по Ноктюрні, яка спокійно визирала з її рук.
— Так, звичайно.
Дівчина трохи посунула свої речі, звільняючи місце.
— Сідай.
Касс усміхнулася.
— Дякую.
Вона зайшла до купе й обережно зачинила за собою двері.
Касс сіла біля вікна.
Ноктюрна вмостилася в неї на колінах, кілька разів позіхнула й невдовзі солодко задрімала.
Касс тихенько усміхнулася, дістала з рюкзака свою книжку й відкрила її.
На 120-й сторінці.
Саме там, де вона зупинилася минулого разу.
— Нарешті...
Вона зручно вмостилася й знову заглибилася в читання.
За вікном миготіли зелені поля.
Потяг поступово набирав швидкість.
Касс перегорнула сторінку.
Ще одну.
І ще.
Коли вона дійшла до 160-ї, між сторінками блиснула біла закладка з маленьким малюнком літа.
Дівчина навпроти відірвала погляд від своєї книжки.
— Що читаєш?
Касс підняла очі.
— «Вогонь і тиша».
Вона трохи подумала.
— Трохи романтики. Трохи драми. І пригоди.
Дівчина зацікавлено нахилила голову.
— О, звучить цікаво.
Касс усміхнулася.
— Мені подобається.
На кілька секунд у купе запала тиша.
Потім дівчина закрила свою книжку.
— Я Герміона.
Касс здивовано моргнула.
— Герміона?
— Герміона Ґрейнджер.
Вона простягнула руку.
Касс охоче потиснула її.
— Касс.
— Просто Касс?
— Можна просто Касс.
Герміона ледь усміхнулася.
— Приємно познайомитися.
— Взаємно.
Герміона ще кілька секунд уважно розглядала нову знайому.
— Ти вперше їдеш до Гоґвортсу?
Касс кивнула.
— Так.
— ...Перший курс?
— Ні.
Касс трохи помовчала.
— Насправді я ще не знаю, до якого саме курсу мене визначать.
Герміона здивовано підняла брови.
— Тобто?
— Мені дванадцять. Але лист я отримала тільки цього літа.
Герміона насупилася.
— Це справді незвично.
— Дуже?
— Досить.
Касс тихенько засміялася.
— Значить, я особлива.
Герміона не втрималася від усмішки.
— Або дуже дивна.
— Це теж підходить.
Дівчата засміялися.
Потім розмова поступово перейшла на Гоґвортс.
Герміона розповідала про викладачів, факультети, уроки та правила, а Касс слухала з такою увагою, ніби намагалася запам'ятати абсолютно кожне слово.
Вона ставила одне питання за іншим.
— А який викладач найсуворіший?
— Професор Снейп.
— Ху... вот як. А найкращий?
Герміона задумалася.
— Це залежить від того, що саме ти маєш на увазі.
— А хто найцікавіше викладає?
— Професор Флитвік.
Касс кивнула.
— Запам'ятаю.
Герміона знову глянула на неї.
— Ти дуже багато запам'ятовуєш.
Касс знизала плечима.
— Стараюсь~. Не хочу щось пропустити.
За вікном промайнула чергова зелена галявина.
Поїзд мчав уперед.
А Касс, уперше прямуючи до Гоґвортсу, навіть не здогадувалася, наскільки незвичайним буде цей навчальний рік.
Відредаговано: 11.11.2026